КРОЛЕВОД

Як відрізнити кролятину від котятини

gam-ua — Fri, 11 Mar 2011 07:42:52 GMT

У м'ясному павільйоні Центрального ринку Чернігова продають кролів. Їхнє м'ясо — дієтичне. Та скільки жартів про те, що він «ще вчора нявкав». Як і справді не отримати на ринку кота замість кроля? Чим вони відрізняються? Запитали спеціаліста — викладача ветеринарних дисциплін Козелецького технікуму ветеринарної медицини БНАУ Людмилу Боголій.

— У практичній роботі лікарю ветеринарної медицини найчастіше доводиться відрізняти м'ясо кролів від м'яса котів. У літературі сказано, що саме котів здебільшого підсовують замість кролів. Собаку за кроля видати важко. Їх підсовують замість баранини і козлятини.

— Як не купити кота?
— Тушки кролів надходять на ринки без шкури і у випатраному вигляді. На одній із задніх лапок, нижче скакального суглоба, повинна бути залишена не знятою шкурка довжиною не менше трьох сантиметрів. При купівлі тушки кроля на лапку з незнятою шкурою та на наявність клейма слід звернути особливу увагу. Разом з тушкою доставляють внутрішні органи: легені, нирки, серце, печінку, селезінку.

— Як візуально відрізнити тушки кроля і кота?
— У кролика хвостик на тушці дуже короткий, тонкий, нагадує горбок. А на тушці кота обов'язково буде видно слід від обрубаного хвоста.

— Чи однаковий колір кролятини та котятини?
— М'ясо кролика більш світле, у котів червонувате.

— У лапках є відмінності?
— Передні папки кролів коротші ніж задні, а у котів вони більш-менш однакові за розміром.

— Як запахне котятина, якщо її зварити?
— При варці тушка кота має неприємний, різкий запах. Відмінною є температура топлення жиру. У кроля — 22-25°С. Котячий жир розтоплюється при температурі — 39°С.

— Пробачте, ви що, їх варили?
— Котів не варила. На щастя. Зате варила м'ясо дохлого собаки. На практичних заняттях ми досліджуємо м'ясо різних тварин. У минулому році разом з м'ясом свиней та оленів досліджували собачатину. Зварили, відрізали шмат — смердить. Варені коти теж мають неприємний різкий запах. Про це написано в літературі.

При визначенні належності м'яса звертають увагу на будову кісток. У кроля та кота вона відрізняється.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №3 (1289)

Товарне виробництво кролятини

gam-ua — Thu, 10 Mar 2011 06:34:03 GMT

(із "Селянської газети" за 4 липня 2008 №27)

Цієї публікації у нашій газеті з нетерпінням чекали тисячі шанувальників присадибного тваринництва. І небезпідставно. У статті «і все-таки кролі вигідні» («Селянська газета», № 45 від 9.11.2007 р.) автор цих рядків обіцяв побувати на одному з не багатьох успішних підприємств по вирощенню племінних кролів, що розмістилося неподалік від Києва і забезпечує жителів столиці дієтичною і водночас делікатесною кролятиною. Так би воно, очевидно, і трапилося, якби не зміни у керівництві і в самій політиці спілкування з громадськістю, зокрема, з пресою в Українському племінному кролівницькому комплексі, про який іде мова.

Зрештою, особливих претензій до господарів підприємства у мене немає. Що поробиш - приватна власність. Був би я на їхньому місці, можливо, теж не пускав би у тваринницькі приміщення сторонніх спостерігачів. Як ви вже, мабуть, зрозуміли, моє спілкування з керівництвом комплексу відбувалося заочно, у телефонному режимі, а тривало понад 2 місяці. Це я пишу спеціально, для того, щоб читачі розуміли, як нелегко дається журналістам інформація, що може складати комерційну таємницю.
За великим рахунком я дуже вдячний директору підприємства О. Петрук за увагу до нашої газета і терпіння у численних розмовах зі мною. І перш ніж приступити до системного викладу одержаного технологічного й економічного матеріалу, я вважаю за необхідне наголосити на тому, що публікація, яка вам зараз пропонується, повинна стати поштовхом до великої революції у кролівництві. Поки що жоден засіб масової інформації України не запропонував присадибним тваринникам надійної системи вирощення кролів без масових падежів. А ми робимо заявку саме на такий результат, послуговуючись досвідом Українського племінного кролівницького комплексу (УПКК).

СИСТЕМА МИХАЙЛОВА: ЗА ЧИ ПРОТИ?
— Анатолію Миколайовичу, —звертаюся я до головного технолога УПКК А. Павленка, — у вашій технології товарного виробництва кролятини є щось від відомої на
весь СНД системи кролівництва Михайлова? Я думаю, вам так само, як і мені, давно вже набило оскому постійне вихваляння у різних засобах масової інформації неперевершеної міні-кролеферми цього доморощеного ленінградського «академіка».
Спочатку я й сам думав, що у його запатентованій технології вирощення кроликів є щось особливе. Бо хіба ж можуть тверезомислячі люди віддавати приблизно за 200 аркушів паперу, хай навіть із ксерокопіями креслень і текстів 300 американських доларів. Та потім, ознайомившись детально з тими матеріалами, прийшов до висновку, що наших довірливих людей просто гріх не обдурювати. В усякому разі так вважають різного роду аферисти і верхогляди, що мають дар засліплювати очі наївним людям.
Якщо глибоко проаналізувати так звану систему кролівництва за Михайловим, то можна прийти до висновку, що це щось на зразок санаторію для кролів, який багаторазово збільшує витратість у цій галузі присадибного тваринництва і зводить до мінімуму кількість приплодів у кролематок за рік.
— Цілком згодний із вами. За винятком хіба що того факту, що зараз михайлівську технологію можна замовити по пошті вже за 200 гривень. І це теж дуже висока прибутковість для бізнесу, який обмежується ксерокопіюванням готових текстів та розсиланням їх поштою. Самі розсилачі професійно кролівництвом не займаються, ніяких підтверджених договорами гарантій успіху у цій справі не дають. Це така собі фінансова піраміда для заробляння грошей на повітрі чи, точніше буде сказати, на папері.
— І щоб поставити остаточну крапку у цьому питанні, яке, на мій погляд, дуже важливе, я хочу привести такий факт. У свій час, начитавшись красивих обіцянок Михайлова щодо особливого смаку вирощеної за його рецептами кролятини, відсутності інфекційних хвороб у його кроликів, надприбутковості готової продукції з його міні-ферми, я вирішив розшукати більше даних про самого автора «новаторської» технологи. Мені цікаво було знати, хто він: зоотехнік, ветеринарний лікар чи вчений сільськогосподарської науки. І яке ж було моє здивування, коли я дізнався, що за професією Михайлов - артист. Для рекламування, розповсюдження «кролячого чуда» це, можливо, й здорово. Але для поглиблення, розширення знань у фізіології кроликів - аж ніяк не годиться.
— Можливо, тому, що артист, він і намолов сім мішків гречаної вовни. Для швидкого набирання живої ваги кроленятами він обрав крупні породи: білий і сірий велетень. Тримає їх під самкою три місяці. За таких умов кролиця може дати не більше трьох приплодів за рік. Запевняє, що у його клітці, де немає запахів, де свіже повітря, вухані зовсім не хворіють інфекційними хворобами.
— Для серйозних технологів у галузі кролівництва все це просто дурниці, які не витримують ніякої критики. Як на мене, порядний дослідник цих одомашнених гризунів повинен був спочатку ознайомитися з досвідом їх вирощення у тих країнах світу, які вважаються законодавцями у цій справі. А вже потім можна братись і за раціоналізацію, за вдосконалення окремих елементів давно розробленого і поставленого на потік виробничого процесу. Це не іграшки, тут не можна обходитися приблизними даними і використовувати якісь придумані знання фізіології тварин. А Михайлов почав сам винаходити велосипед і такого напридумував. Чого варта одна його клітка, яка коштує 1000 доларів! Це скільки ж треба її використовувати, щоб повернути витрачені на неї гроші.
Можу сказати, що якби ми використовували на своєму комплексі такі клітки, то давно б уже збанкрутували.

ЗАМІТКА ДЛЯ ЧИТАЧІВ
Ви одразу навіть не зрозумієте, навіщо я так багато уваги приділив дискусії навколо кролівничої системи Михайлова. Поясню на пальцях. Або ви обираєте його розхвалену технологію і зрештою залишитеся біля розбитого корита, бо і кролі без вакцинації починають дохнути, і з прибутками нічого не виходить, і дороге обладнання не дозволяє покинути розпочату справу. Або ви повністю забуваєте про Михайлова і робите все так, як давно поставлено у цивілізованій Європі. І тоді ви повинні чітко виконувати рекомендації, що прозвучать у подальшій розповіді А. Павленка.

ЩО ПРОПОНУЄ ЄВРОПА
— Анатолію Миколайовичу, не сприйміть це запитання за образу. Та я думаю, що ви, як зрештою і я, не такий геніальний і не такий нерозумний, щоб займатися винаходами там, де вже все винайдено. Скажіть чесно, звідки ви запозичили кролівничу технологію, яка сьогодні використовується на вашому підприємстві?
— Цими вухатими і напрочуд плодючими тваринами (а для бізнесу це дуже вигідно) я захоплююся вже 12 років.

Новозеландский белый

Спочатку було аматорство, такий собі простенький присадибницький рівень. Потім у мене з'явилися спонсори-однодумці. Вирішили створити серйозне підприємство. А якщо так, то не дублювати ж нам було домашній примітив у великих масштабах. Поїхали за кордон, де ближче і доступніше — у Польщу. Потім ознайомилися з кролівництвом у Чехи.
З перших же поїздок привезли переконання, що у товарному виробництві крупні і середні за розмірами місцеві породи кролів використовувати не годиться. Весь світ масово розмножує новозеландських білих і каліфорнійських кроликів, і ми теж завезли їх із-за кордону у своє господарство.
Годилося б те саме зробити і з обладнанням. Але запитали ціну — і ахнули. Не потягнемо — дуже дорого. Тому за тими, західними зразками зробили свої креслення, і місцеві металообробники виготовили нам клітки. Мабуть, вони трохи гірші, у чомусь поступаються зарубіжним аналогам, але ж у кілька разів дешевші і набагато полегшують виконання трудомістких процесів у кролівництві.
— Як давно це було?
— Що, початок промислового кролівництва на нашому підприємстві? Не так давно — 5 років тому.
— Якщо вже ми почали розмову з матеріальної бази, то давайте уточнимо.

Калифорнийский

У вас клітки стоять під відкритим небом?
— Ні, ми віддаємо перевагу стаціонарним приміщенням. З цією метою було викуплено З корівники площею 20 на 80 метрів кожен. Ми їх відремонтували, переобладнали, встановили свої клітки, системи автопоїння, механічного видалення гною за допомогою спеціальних транспортерів.
— А що шеди, які обійшлися б вам набагато дешевше, бо це звичайнісінькі легкі накриття від опадів, вас не могли задовольнити?
На жаль, такий підхід нас не влаштовував. Із самого початку ми орієнтувалися на західний досвід, коли кролики постійно знаходяться у теплі і безперервно, у будь-яку пору року розмножуються. Для цього і потрібні були такі приміщення.
—Треба так розуміти, зимою ви ще й опалюєте свої кролятники?
— А що накажете робити? Якщо технологія передбачає оптимально комфортну температуру повітря для життєдіяльності кролів +16 градусів, то ми не допускаємо відхилень у той чи інший бік більше ніж на 2 градуси.
— Добре, до утримання тварин ми перейдемо пізніше. А поки що скажіть, як виглядають ваші клітки.
— Вони у нас одноярусні. Звичайно, можна було б використовувати і дво-, три-, чотириповерхові, але у такому разі додалося б дуже багато мороки з очищенням підлоги. А так — один поверх, одна підлога з оцинкованої металевої сітки, і кал, і сеча одразу опиняються у лотках гноєтранспортера, який розміщений під клітками. Вмикаються електродвигуни, і відходи швидко видаляються з приміщення.
— З автопоїнням теж усе зрозуміло: кролик натискає мордочкою спеціальний клапан у поїлці, і з'являється вода. А як роздаються корми?
— Можливо, вас це здивує, та ми не стали використовувати занадто дорогі системи кормороздачі. У наших клітках стоять бункерні годівниці. Це такі собі накопичувальні ємкості, у яких закладаються кормові гранули на 2-3 дні. Розкидати їх тварина не може, наступна порція висипається тільки тоді, коли з'їдається попередня. А заправляються годівниці вручну, один працівник за 2-3 години заповнює всі бункери в одному приміщенні.

— Який розмір вашої клітки на одну кролематку?
— 90 на 60 сантиметрів. Але треба мати на увазі, що цього простору вистачає на кролематку з приплодом. І після того, як кроленят відлучають, самку переносять в інше місце, а молодняк живе тут аж до забою.
— Анатолію Миколайовичу, із чого нам краще почати розповідь про особливості промислового вирощення кролів для реалізації у супермаркетах?
— Можливо, з переваг тих порід, які при цьому використовуються? Каліфорнійські і новозеландські кролі і селекціонувалися для того, щоб їх можна було тримати в умовах великої скупченості поголів'я, із застосуванням металу, швидкої відгодівлі. Як і всякий гризун, за своєю природою кріль здатний поїдати велику кількість клітковини. Але на такому кормі дуже швидко не набереш живу вагу. Потрібні концентрати — у них набагато більше поживних речовин. Але у більшості відомих порід при переведенні на відгодівлю кормовими гранулами з'являються проблеми з травленням і приростами живої ваги. А новозеландці та каліфорнійці реагують на це дуже добре — ростуть швидко і залишаються здоровими.
А взяти металеву сітчасту підлогу. Фландри, сірі і білі велетні, радянська шиншила швидко «заробляють» на ній захворювання лап — дерматит. А промисловим породам таке випробування не страшне. Не бояться вони і загазованості повітря — підвищеного вмісту у приміщеннях аміаку. В умовах великого підприємства це надзвичайно важливо.
Ну, і останнє—швидкий ріст тіла каліфорнійців і новозеландців на старті життя. Уже за перші 3 місяці вони здатні набирати до 70% ваги дорослих тварин. Тушки молодих особин можуть мати до 60% виходу від живої ваги. Про такі показники в інших порід годі й мріяти.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ
— Ви займаєтеся гібридизацією кроликів, що йдуть на забій? Паруєте новозеландців і каліфорнійців між собою?
— Ні, у цьому немає потреби. У них і так прекрасні м'ясні і ростові показники.
— У такому разі, яке співвідношення у стаді цих двох порід?
— Приблизно 70 % — представники новозеландської породи, вони здаються нам менш вибагливими і більш технологічними. А всього у нас 2000 основних самок, 500 ремонтних і приблизно 80 самців.
Яка середня кількість кроленят у приплоді?
— У середньому за рік на все стадо — 8-9 голів за один окрол. Нещодавно у нас зафіксовано абсолютний рекорд плодючості — одна самка привела 20 малят, і всі вони вижили. Ми розсадили їх під інших кролематок.
Для крупних порід самок не рекомендується парувати раніше 6 місяців. А як на вашому підприємстві?
Перше парування відбувається при досягненні самкою чотирьох місяців.
— О, це дуже рано!
— Що ви хочете — у нас інтенсивне кролівництво. Це вам не міні-ферма Михайлова. Тут потрібно у найкоротші терміни витиснути максимум можливого з племінного поголів'я. Тому ми і не тримаємо кролематок більше ніж на 7-10 окролів. А виглядає все це так. Через 30-31 день після парування кролиця дає приплід, який утримується під нею 45 днів. Але вже на 21 день лактації ми знову паруємо її.
Це вже як у великої рогатої худоби: корова і доїться, й одночасно виношує теля. Та ось чомусь в інших домашніх тварин це не особливо вітається.
— А ми вважаємо, що це нерозумно — допускати перегулювання кролиць. В інтенсивному кролівництві самки безперервно використовуються для розмноження рік-півтора, а потім вибраковуються.
— Це що ж виходить? За рік від кролиці можна одержати 40 а той 60 кроленят!
— Виходить, що так. А з урахуванням приплодів від молодих самочок від перших двох приплодів — навіть у кілька разів більше.
— Як показують елементарні арифметичні підрахунки, у вас на одного самця приходиться приблизно 30 самок. Це теж високий показник. У присадибних господарствах такого не буває.
— А для нас це аж забагато самців. Ми перестраховуємося. При штучному заплідненні, яке ми давно освоїли, однієї спермодози самця вистачає на осіменіння 20 самок.
— Феноменально! А яка економія на утриманні дорослих самців. Звичайні тварини, які не йдуть на відтворення стада, у вас же довго не утримуються.
— Це було б економічно невиправдано чи навіть збитково для підприємства. Тому у нас жорсткі рамки: 45 днів кролик знаходиться разом із матір'ю, ще 55 днів інтенсивно відгодовується і забивається у 100-денному віці, досягнувши живої ваги 3-3,5 кілограма.
— Я одразу передбачаю обурення наших звиклих традиційно мислити читачів: «Що ж там їсти?»
— Про це можете не турбуватися. У тримісячних кроликів наших порід їсти є що. Чиста тушка (без голови, без серця, легень і печінки) важить 1400-1500 грамів. У деяких країнах їх навіть до такої ваги недогодовують, забивають молодшими, щоб мати кілограмову тушку. Це і є найбільш дієтичне м'ясо, бо тварини у такому віці ще не встигають накопичити шкідливих речовин в організмі, різних мутацій і хвороб. Тому і коштують вони найдорожче.
— Зараз при цих словах доцільно було б перейти до економічних оцінок кролячого бізнесу. Та наші читачі не пробачать мені, якщо я не одержу у вас відповіді на дуже важливі технологічні питання. Скажіть, як ви боретеся з найнебезпечнішими інфекційними хворобами кролів?
— Одну з них — кокцидіоз ми перемагаємо чисто технологічним способом. Як відомо, кролі поїдають свій нічний кал. У дикій природі, можливо, це й доцільно — у ньому є мікроелементи, які необхідні організму, але за один раз не встигають засвоюватися. Та при клітковому утриманні саме таким способом передається кокцидіоз. Я вже говорив, що у наших клітках підлога з металевої сітки — і кал, і сеча у них не затримуються, кокцидіозу немає.
Що ж стосується геморагічної хвороби і міксоматозу, то проти них ми регулярно прищеплюємо все поголів'я вакциною - не українською і навіть не російською, яка ще не так давно вважалася досить надійною, а завезеною з Чехії. Ефективність її дуже висока.
— А чи не занадто це дорого?
— Я б не сказав. 60-70 копійок обходиться одне щеплення тварини - хіба це багато?
— Та дивлячись, скільки разів щеплювати.
— Племінних тварин ми колемо двічі на рік, а тих, що йдуть на забій, лише один раз.
— Анатолію Миколайовичу, наскільки мені відомо, у вашого підприємства немає своєї землі, тому корми для вас - одна з найбільш вагомих витрат виробництва. У що вам виходять гранульовані комбікорми, якщо всі складові компоненти доводиться купувати?
Тут ви праві, ми економимо лише на кінцевому продукті. Маємо свій кормоцех, і на ньому виготовляємо кормові гранули. До складу їх уходять пшениця, ячмінь, кукурудза і макуха - 70%, сіно (здебільшого люцерна або конюшина) - 25% і 5% — білково-вітамінно-амінокислотні добавки і премікси.
— Скільки кормових одиниць в 1 кілограмі такого гранульованого комбікорму?
— 1,4 кормової одиниці.
— А скільки кормових одиниць іде на 1 кілограм приросту живої ваги молодого кролика?
— 3,5-4 кормової одиниці.
— Іншими словами 100-денний кролик споживає максимум 14 кормових одиниць, або 10 кілограмів гранул. Скільки вони коштують?
— Дякуючи власному виробництву, порівняно недорого - З гривні за кілограм. Могло бути ще дешевше, але ми змушені купувати кормове зерно до 1500 гривень за тонну.
А якби ви вирощували кролів без гранул, а давали зерно і сіно, скажімо?
— То була б зовсім інша технологія. З'явилися б проблеми з роздачею сіна і видаленням із кліток його залишків. Саме зерно, без сіна, згодовувати кролям небажано, оскільки їм потрібна клітковина.

А ТЕПЕР ПОРАХУЄМО
— Ви мене переконали. То що ж, давайте тепер рахувати. Почнемо з людей. Як багато на комплексі обслуговуючого персоналу?
— Зовсім небагато: 15 чоловік, серед яких і тракторист, і шофер, і ветеринарний лікар, і технолог, і 3 забійники (ми самі ріжемо тварин і фасуємо готову для продажу продукцію), і тваринники.
— Я теж думав, що працівників на таке поголів'я тварин мало бути значно більше. Та коли справляєтеся такою кількістю робочих рук, це ж добре. По якій ціні вам удається реалізовувати кролятину?
— Ціна ніби й непогана. Столичні супермаркети платять нам за кілограм тушки 47 гривень, хоча ще не так давно платили 52. Перемножте ціну на 1,4-1,5 кілограма - от вам і виторг.
— Це зрозуміло, виходить у середньому близько 70 гривень. Але мені не зовсім зрозуміло, чому ви відокремлюєте від тушки печінку - з раннього дитинства я вважав, що це найсмачніша м'ясна страва.
— Тому і відокремлюємо, що вона делікатесна. І реалізуємо її окремо - по 80 гривень за кілограм.
— Вона багато важить?
— Приблизно 80 грамів.
— О, ще 6 гривень на одному кроликові. У середньому 75 гривень за голову виручаєте. А на шкурках удається щось заробити?
— Раніше у нас забирали їх переробники за смішну ціну 2-3 гривні. При наших обсягах реалізації (щодня забиваємо 300 голів) це теж був відчутний прибуток. А тепер кролячі шкурки перестали користуватися попитом. Поки що накопичуємо їх на складах.
— Чи вдається вам продавати ще якусь продукцію ферми?
Звичайно, непоганим попитом користується племінний молодняк. Ми продаємо приблизно 1000 двомісячних кроличок і кроликів за рік. Кожен коштує 150 гривень.
— Ціна у вас солідна як на півтора-двокілограмових кроленят.
— А де ви ще купите в Україні племінних кроликів каліфорнійської і новозеландської порід? Можна, звичайно, привезти з Європи, але там племінний кріль коштує 150 доларів. А у що виллється його перевезення через кордон?
— Здаюся, ваші кролі варті такої ціни. Але щось мені підказує, що у вас проблеми з прибутковістю бізнесу в цілому. Як досвідчений підприємець, я починаю співставляти виручку з витратами. Прибутку на одній голові максимум 75 гривень. Але тільки корм на її відгодівлю коштує 30 гривень, а ще є утримання племінного стада, ветеринарне обслуговування, підігрівання тваринницьких приміщень зимою, витрати на машини і механізми, зарплата працівникам, відрахування на зарплату, податки — тут, дай Бог, вийти на рівень рентабельності хоча б процентів 40.
— Раніше виходило і значно більше. А зараз, після суттєвого подорожчання кормів, цей показник коливається у межах 20-30%.
— З урахуванням входження України у Світову Організацію Торгівлі ціни на зерно навряд чи повернуться до попереднього рівня. Тому з одного боку вам треба думати про те, як підвищити віддачу від продажу своєї продукції, а з другого - про скорочення виробничих витрат. Можливо, варто відмовитися від опалення приміщень у зимовий період. А, може, слід узяти в оренду землю і самим вирощувати корми. Будь-які інші вдосконалення виробництва швидше за все не забезпечать вам суттєвих змін в економіці підприємства.
— Ви так запросто це кажете. Але як реалізувати ці рекомендації?
— У кожного свої проблеми. У мене є товариш, який виробляє зерна та інших кормів на добрий десяток таких комплексів, як ваш. Так от він мріє створити свою товарну кролеферму, і для нього це завдання здається набагато складнішим, ніж вирощення зернових культур. Усе пізнається у порівнянні.
І на завершення нашої розмови я хочу висловити щиру вдячність і вам, і директорові УПКК Олені Олександрівні Петрук за те, що ознайомили мене з особливостями вашої технології вирощення кроликів. Я впевнений, що це дасть можливість дуже багатьом нашим читачам переглянути свої підходи до присадибного кролівництва. А якщо ви ще й допоможете їм у придбанні племінних тварин, то вдячності нашої великої читацької аудиторії не буде меж.
— Тільки одразу попереджаю: кроликів новозеландської і каліфорнійської порід продамо, але у тваринницькі приміщення нікого не пустимо.
— Хай навіть так, це право господарів. Проте людей більше цікавить племінний молодняк. Називайте адресу, куди їхати за кроликами?
— Наш комплекс розташований у селі Лебедівка Вишгородського району Київської області, контактні телефони: (8-044) 404-19- 82,8-067-235-26-27.

0. Г0ЛУБ

Страви з кролятини

Biolog — Tue, 18 Jan 2011 13:46:18 GMT

Любі друзі, поділіться цікавими і смачними рецептами страв з кролятини!!!!!

Пропоную свій рецепт "Січеники з кролятини і пшона"

Кролячі тушки промивають, видаляють з них кістки, а м'ясо змішують з охолодженою пшоняною кашею, солять, додають злегка підсмаженої цибулі, пропускають двічі через м'ясорубку, добре вимішують і при потребі розводять молоком. З цієї маси виробляють довгасті січеники, обкачують їх в сухарях і смажать на розігрітому жирові.

На 650 г кролячого м'яса — 3/4 склянки пшона, 1 склянку води (для каші), 1 склянку товчених сухарів, 11/2 цибулини, 100 г жиру.