Кращі кормові та медоносні рослини С. Федоренко, голова департаменту сільського господарства ВГО “Братство бджолярів України”, голова фермерського господарства “Агробджолопром”
Козлятник східний (Galega orientalis Lam.) Про цю чудову кормову та медоносну рослину написано вже чимало. Урожайність — 700 ц зеленої маси з гектара, можна робити два–три укоси за рік. На одному місці росте майже 25 років. За кількістю зеленої маси, мікроелементів та протеїну перевершує люцерну й конюшину. Перший укіс можна робити 10–15 травня, під час збирання на сіно бічні листочки не осипаються. У козлятнику немає триплінгу, як у люцерни, тому його залюбки відвідують бджоли. Це гарний медодай та пилконос. Завдяки цим та деяким іншим перевагам, козлятник східний називають благодатною культурою. У 2006 році багато господарств та агропідприємств придбало насіння козлятнику, і в цьому році вони планують мати власне насіння. Ця інформація буде корисна їм, а також тим, хто тільки планує вирощувати цю культуру. Козлятник східний — перехреснозапилювана рослина. Квітки в нього відкриті, їх охоче відвідують бджоли й джмелі. Але природні популяції джмелів недостатні для ефективного запилення великих площ. Тому вивезення вуликів із бджолами до посівів козлятнику з розрахунку дві-три сім’ї на гектар до початку цвітіння вигідне подвійно, бо сприяє підвищенню врожаю, якості насіння й одержанню меду. Мікроелементи бор і молібден підвищують урожай насіння та його стійкість проти хвороб. Вносять їх разом із мінеральними добривами під час обробки насіння чи позакореневого підживлення. Позакореневі підживлення проводять у фазі бутонізації — початку цвітіння козлятнику, витрачаючи на 1 га борної кислоти 250 г, молібдату амонію — 150 г. Бор особливо ефективний на вапнистих грунтах, де він не доступний рослинам. Молібден — на кислих, дерново-підзолистих, сірих лісових грунтах. Біологічною особливістю козлятнику східного є збереження зеленої маси після достигання насіння. Достигле насіння при цьому не осипається. Тому, визначаючи строк збирання насіння, потрібно орієнтуватися на ступінь його стиглості. Вологість і зовнішній вигляд насіння — найоб’єктивніші показники. Збирання розпочинають, коли 75–80% бобів побуріє, насіння в цей час на двох третинах нижньої частини суцвіть стає твердим і набуває лимонно-жовтого забарвлення. Насінники скошують жниварками, укладають у валки й після підсихання обмолочують комбайном. Затримувати підбирання валків не слід, тому що після скошування козлятник швидко відростає, і молоді стебла утруднюють обмолот. У південних районах, якщо в збиральний період стоїть суха погода, насінники можна збирати прямим комбайнуванням зерновими комбайнами, обладнаними пристосуванням для збирання насіння трав. Додатково встановлюють решето з діаметром вічок 3 х 3 мм, що сприяє зменшенню втрат насіння. Висота скошування має бути на рівні розміщення основної маси бобів. У несприятливі за вологістю роки застосовують пряме комбайнування з попередньою десикацією насінників Реглоном у нормі 4 л/га. Обприскування проводять у фазі повної зрілості насіння за побуріння 90–100% бобів на рослинах. Якщо обприскати раніше, недорозвинене насіння втрачає схожість. Через три-п’ять діб після десикації вологість вегетативної маси знижується до 35–46%, що сприяє зменшенню втрат під час обмолоту. Застосовувати пряме комбайнування без попередньої десикації високорослих насінників небажано, бо в разі зрізування верхньої частини рослин у відходи йде багато насіння, що прилипло до подрібненої зеленої маси. Проте після хімічної обробки не можна використовувати на корм худобі багату на білок солому, а також скошену на високому зрізі і залишену на полі масу. Насінники, підсушені у валках чи десикантом на пні, обмолочують за частоти обертання барабана в молотарці комбайна 800–1100 об./ хв, зволожені насінники — до 1300 об./хв. Зазор між декою й бичами барабана встановлюють так, щоб насіння не травмувалось, а стебла не надто дрібно подрібнювалися. Орієнтовно зазори під час обмолоту сухої маси повинні бути на вході 13–16 мм, на виході 3,5–4,0 мм; вологої, відповідно, — 8–14 і 2–3 мм. Під час налаштування комбайна треба перевіряти обмолочені стебла на наявність у них пошкодженого насіння чи невимолочених бобів. Насіння, зібране прямим комбайнуванням через домішки зеленого листя й стебел має підвищену вологість, тому, якщо його відразу ж після збирання не просушити й не очистити, воно може втратити схожість від самозігрівання. Тож насіння, що надійшло від комбайна, обов’язково потрібно висушити на сушарках чи розстелити на току шаром 12–15 см і кілька разів перелопатити. Температура сушіння дуже вологого насіння не повинна перевищувати 40°С. Після попереднього сушіння насіння очищають на повітрогратчастих машинах: ОВП-20; ОС-4,5; “Петкус-вібрант” і “Петкус-селектра” і доводять до кондицій, встановлених ДСТУ-19450–86. Чистота насіння козлятнику східного за вологості 13% має бути не менше 90%; вміст насіння бур’янів — близько 1,5%. За нормальних умов зберігання схожість насіння не втрачається 8–10 років.
Сильфія пронизанолиста (Silphium perfoliatum L.) Сильфія пронизанолиста — рослина родини айстрових. Вперше її завезено в Європу з Америки у XVIII ст., а в Україні її почали вивчати в кінці п’ятдесятих років минулого століття. Рослина висока (2–3,5 м.), з добре облистяними прямостоячими стеблами. На третій-четвертий рік після сівби здатна збільшувати стеблові пагони до 10–20 в кущі, створюючи густий, щільний травостій. Основна перевага цієї культури — висока врожайність. З кожного гектара вона дає протягом 20–25 років, у середньому, по 700–1000 ц і більше зеленої маси, яку добре поїдає багато видів тварин (корови, свині, кролі, вівці, кози, нутрії та ін.) Її, в основному, використовують для приготування силосу та вітамінного борошна, що є цінним кормом для великої рогатої худоби й овець. Сильфія може дати з одиниці площі набагато більше кормових одиниць, ніж традиційна кормово-силосна культура — кукурудза (таблиця 1). Собівартість тонни кормових одиниць у сильфії нижча, ніж у багаторічних трав, удвічі; однорічних — у 3,6; коренеплодів — у 4,1; кукурудзи — в 3,3 раза. Рекордні врожаї одержали в Киргизькому НДІ землеробства на зрошенні — 238,9 т/га та на Кіцманській сортоділянці Чернівецької області без зрошення — 143 т/га. Далі буде
Сильфія — перспективна багаторічна кормова культура, яка у природних умовах росте в американських преріях і в Канаді. В Європу її завезли у ХVІІІ столітті як декоративну рослину. У ботанічних садах Чернівецького та Львівського університетів сильфія росте понад 60 років.
Сильфія — перспективна багаторічна кормова культура, яка у природних умовах росте в американських преріях і в Канаді. В Європу її завезли у ХVІІІ столітті як декоративну рослину. У ботанічних садах Чернівецького та Львівського університетів сильфія росте понад 60 років.
Про досвід вирощувнні цієї культури розповідає голова департаменту сільського господарства ВГО “Братство бджолярів України” Сергій Федоренко: —У нашому господарстві сильфія вегетує без пересівання, не знижуючи врожаю біомаси, 21 рік. Урожай зеленої маси — 100–120 т/га і більше. За екологічною пластичністю сильфія найкраща з-поміж усіх рослин. —Як використовують сильфію? —Продуктивний потенціал сильфії дуже високий. З кожного гектара вона дає протягом 15–25 років у середньому по 700–1000 ц і більше зеленої маси, яку добре поїдають багато видів тварин (корови, свині, кролі, вівці, кози, нутрії та ін.) Її використовують переважно для виготовлення силосу й вітамінного борошна, що є цінним кормом для великої рогатої худоби й овець. Сильфія може дати з одиниці площі набагато більше кормових одиниць, аніж традиційна кормово-силосна культура — кукурудза. Крім кормових переваг, сильфія має чудові медоносні властивості й може бути використана як перспективний пізньолітній медонос та пилконос. Медопродуктивність, починаючи з другого року вегетації, досягає 145 кг/га. Значно вища медопродуктивність у рослин старшого віку, а також розмножених кореневищами. Завдяки порівняно низькому вмісту клітковини й значному — каротину, із зеленої маси сильфії можна виготовляти високоякісне трав’яне борошно для свиней і птиці. Водночас через великостебловість рослин та високий вміст вологи (85%) в них під час скошування сильфії потрібне обов’язкове прив’ялення маси для виробництва вітамінного борошна. Цей захід на 10–15% зменшує витрати палива й підвищує продуктивність агрегатів. Досить високий вміст цукру (14—20%) обумовлює нормальний процес силосування зеленої маси. Силосування у фазі бутонізації забезпечує корм доброї якості. Зокрема, після 40-добового зберігання він має темно-зелене забарвлення, оцтово-кислий запах, чітко виявлену структуру маси. Силосування сильфії в суміші з кукурудзою і суданською травою поліпшило співвідношення органічних кислот у кормі на користь збільшення вмісту молочної кислоти. Після 17-місячного зберігання такий силос має характерну структуру маси, приємний запах і темно-зелене забарвлення. Загальна частка органічних кислот у ньому становить 1,92%, у тому числі молочної — 1,17% за відсутності масляної кислоти. Такий силос охоче поїдають тварини. —У яких грунотово-кліматичних умовах сильфія росте краще? —Загальновизнана екологічна пластичність сильфії пояснюється її пристосованістю до зовнішніх чинників. Вона забезпечує високі врожаї на різних грунтах і, все ж, сповільнює розвиток, жовтіє на заливних, кислих, у разі близького стояння грунтових вод. Світлолюбна, не любить затінювання, в перший рік потребує захисту від бур’янів. Досить посухостійка. Але за оптимального зволоження врожай біомаси й насіння підвищується. Стійка до впливу несприятливих температурних умов. У Лісостепу України на нових молодих і старовікових плантаціях не спостерігалося зрідження травостою за найнижчих температур узимку і найвищих улітку. Вивчення сильфії в умовах Південно-Східного Степу України за тривалої відсутності атмосферних опадів і високих температур липня-серпня показало значно вищу стійкість культури порівняно з силосною кукурудзою: урожай сильфії був у 2,5–3 рази вищий. Рекордну врожайність одержали в Киргизькому НДІ землеробства на зрошенні: 238,9 т/га — і без зрошення — на Кіцманській сортоділянці Чернівецької області: 143 т/гектар. У зонах із недостатньою кількістю опадів у літній період, коли вигорають степові пасовища, а сіяних трав мало, сильфія може стати страховою культурою. Використовуючи зимові запаси вологи, вона ранньої весни швидко відростає; змикаючи рядки, утворює дво-, чотириметровий зелений покрив, що перешкоджає випаровуванню вологи з поверхні грунту. Крім того, після дощу чи роси вода збирається у великих чашах супротивно зрощених листків і, випаровуючись удень, утворює в гущині рослин своєріднй мікроклімат. Урожай зеленої маси сильфії пронизанолистої в усі роки проведених дослідів був набагато вищим, аніж силосної кукурудзи. Так, наприклад, в одному господарстві Шахтарського району Донецької області протягом трьох років урожай зеленої маси кукурудзи становив 12–25 т/га, а сильфії — 66–102 т/га. За кількох укосів вона забезпечує тварин свіжим соковитим кормом до пізньої осені. —Вимоги до умов вирощування та агротехніка не дуже складні? —З урахуванням тривалого використання посівів сильфії культуру доцільно висівати поза сівозмінами. Кращі попередники — просапні культури, озимі та ярі зернові. Зважаючи на довгостроковість використання та високий показник винесення поживних речовин з урожаєм, грунт потрібно щедро заправити добривами. Гній та фосфорні й калійні мінеральні добрива треба загорнути під час зяблевої оранки, азотні — внести під культивацію. Зяблеву оранку на 25–27 см слід провести якомога раніше, щоб до осені встигнути знищити пророслі бур’яни боронами чи культиваторами. Для рівномірного загортання насіння перед висіванням пускають котки. Сіють сильфію як під зиму, за два три тижні до замерзання грунту, так і навесні. Висіяне з осені насіння протягом зими проходить стратифікацію в природних умовах, і ранньої весни з’являються сходи. За весняної сівби насіння потрібно попередньо стратифікувати. Для цього його змішують із піском у співвідношенні 1 : 2 (одна частина насіння, дві частини піску), зволожують, засипають в ящики шаром 20–25 см і протягом 35–45 днів витримують за температури 2…5°С. За цей період кожні 15–20 днів суміш перемішують і зволожують. Перед посівною насіння відокремлюють від баласту й підсушують. Під час висівання треба стежити за насіннєпроводами й регулярно їх прочищати, оскільки стратифіковане насіння має погану плинність. Висівати насіння краще овочевими чи зернотрав’яними сівалками СО-4,2; СЗТ-3,6. Ширину міжрядь, як водиться, визначають з урахуванням техніки, яка є в господарстві, тобто 45, 60 або 70 см. Якщо сіяти міжряддями 45 см, тоді на 1 га треба використати 10 кг насіння. Глибина загортання на легких грунтах — 3–4 см, на важких 1–2 см. На сильно забур’янених полях рослини першого року життя розвиваються погано. Особливо пригнічують молоді рослини сильфії лобода, щириця, вівсюг, мишії, півняче просо. В цьому разі потрібно вдатися до хімічних заходів боротьби з бур’янами. Починаючи з другого року життя, рослини добре ростуть, змикаючись у міжряддях, і таким чином пригнічують бур’яни. Завдяки цій здатності посіви сильфії завжди чисті. Збирання насіння розпочинають, коли визріє 70–75% кошиків третього порядку. Саме тоді вони мають найвищу якість і найбільш виповнені. Якщо чекати визрівання насіння в кошиках усіх шести порядків, то найповноцінніше з першого-третього порядків осиплеться, й на час збирання в кошиках найвищих порядків його залишиться майже наполовину менше, ніж за першого варіанту. Насіння сильфії пласке та легке, маса 1000 зернин — 20–25 г. Пряме комбайнування насінників можливе після обробки їх десикантом Реглоном у нормі 2,5–3,0 л/га на 500 л води. У своєму господарстві ми збираємо насіння вручну з допомогою садових ножиць під час дозрівання кошиків перших трьох порядків, тому якість його дуже висока.
нащот КОЗЛЯТНИКА я вже 2 роки питаюсь за насінням нема Друга по якості трав БОБОВІ єс парацент люцерна клевер вика горох сами боби годівля приводить к 50 % єкономії зерна КОЗЛЯТНИКА
Сорт универсальный: он считается как кормовой, пищевой, зерновой и лечебный. Вегетационный период- 90 дней. Один из высокоурожайных: с 1 Га дает до 2000 ц. биомассы (200 тонн) и до 50 ц. зерна. Зерно светлое. Не дает падалицу. Схема посева: междурядье 45 или 70 см, между растениями 20 см. По количеству сквалена равняется к зерновому. - «Ультра». Используется на зеленый корм, силос, гранулы, травяную муку и в высушенном виде. Используется в лечебных целях, для хлебобулочных изделий, для вытяжки Амарантового масла. В этом году буду сеять амарант посмотрим что за растение
Люпин кормовой По содержанию белка в зерне превосходит все возделываемые в России зернобобовые культуры. Обычно выращивают 2 вида: жёлтый и узколистный; первый — преимущественно для получения высокобелковой зелёной массы (до 700 ц/га), второй — для получения фуражного зерна (25—30 ц/га).
Оба вида люпинов более продуктивны на лёгких суглинках, жёлтый лучше других бобовых культур переносит супеси и пески. Требуют слабокислых и близких к нейтральным почв (рН 5,8—6,5), но плохо реагируют на избыток в почве кальция. Известкование под эту культуру проводят заблаговременно с использованием доломитовой муки.
В севообороте люпин размещают после зерновых культур, возвращая его на прежнее поле не раньше, чем через 5 лет. Являясь активным азотфиксатором, он накапливает до 100 кг/га азота и служит хорошим предшественником для всех сельскохозяйственных культур, кроме бобовых. При этом зелёноукосные посевы пригодны для возделывания после них озимых культур, а после семенных посевов размещают яровые.
Почву под посев люпина обрабатывают по той же схеме, что и для яровых зерновых культур. При этом первостепенное значение придаётся выравниванию её поверхности с целью обеспечения необходимой глубины заделки семян.
Система удобрений под люпин включает внесение фосфора, калия и микроэлементов (бора и молибдена). На почвах со средним уровнем плодородия вносится 1—1,5 ц/га двойного суперфосфата и 2 — 2,5 ц/га хлористого калия. При низком плодородии доза удобрений соответственно возрастает. Микроэлементы эффективнее внести в процессе предпосевной обработки семян в виде молибденово-кислого аммония (40 г/ц) и борной кислоты (30 г/ц).
Семена люпина заблаговременно (за 2—3 месяца до посева) протравливают препаратом ТМТД — 80-процентным смачивающимся порошком (3—4 кг/га), а перед севом обрабатывают ризоторфином (200 г на гектарную норму высева).
Посев проводят в ранние сроки сплошным рядовым или широкорядным способом с междурядьями 45—60 см. Оба способа равноценны, в большинстве случаев применяют рядовой сев, а на сильнозасорённых почвах — широкорядный, что позволяет применять агротехнические методы борьбы с сорняками.
Норма высева семян: при сплошном посеве — 1,2 млн., при широкорядном — 0,6 — 0,8 млн. семян на 1 га. Глубина заделки семян на супесях 3—4 см, на суглинках — 2—3 см. Для реализации этого требования в большинстве случаев необходимо предпосевное уплотнение почвы кольчато-шпоровыми или кольчато-дисковыми катками. На песчаных почвах, а в засушливые годы и на супесях, прикатывание проводят до и после посева.
Для борьбы с сорняками проводят довсходовое боронование площадей лёгкими или средними зубовыми боронами и вносят гербициды. В широкорядных посевах по мере появления сорняков проводят 2—3 рыхления междурядий до смыкания растений.
Люпин меньше других зернобобовых культур подвержен повреждению вредителями. Однако в отдельные годы требуется обработка посевов инсектицидами против клубеньковых долгоносиков (при численности жуков 15 шт/м2 и более). В период бутонизации следует провести обработку против тлей даже при малой их численности, поскольку они являются переносчиками вирусных болезней. В обоих случаях применяют те же инсектициды и в тех же дозировках, что и на горохе.
Убирают семенные посевы люпина прямым комбайнированием с предварительной десикацией хлоратом магния — 60-процентным растворимым порошком (10—13 кг/га). Оптимальная фаза дефолиации — побурение 2/3 бобов на растении. Посевы люпина на зелёную массу мало полегают, уборка их современными кормоуборочными агрегатами не представляет технологической сложности.
люпин у нас теж росте як бурян. кролі ідять непогано. але можу сказати що після того як я дав його кролиці подохло декілька кролят. думаю їх просто здуло від зміни раціону. стебло соковите, мясисте.
чорний, у мене теж є топінамбур. росте за хатою. там кірпіча повно. росте як бурян. на стебло не кошу. хоча була в надзвичайних ситуація, коли ніколи по траву, то давав верхушки. зазвичай використовую весною, коли нема буряка. його плоди гарно зберігаються в землі.
чорний, про топынамбур це точно. з ним тоды хтозна що робити. про йод в горысы не чув. тим быльше про хрын. але мухи горіх не люблять. кролі листя хріну в мене їли, попадало в траві. здається непогано. про листя не скажу. здається теж їли але не охотно.
гарно їдять чорнобривці. вони від міксоматозу допомагають і комарів відлякують. цього року буду обсаджувати ним клітки.
йод додаю до води, сам хрін не давав не пробував, а листя хріну даю. СОГОДНІ звонив за насіння Амарант - цінаааааа йой, за 1кг. насіння 2000,00 грн. це мінімум на 0,50 га., а ле й хороша новина у них акція кілограв відають за 350,00 грн., 2 кг. 600,00 грн., рекламують не погано лікувальне та до їжі можна додавати, чай пити з листя, а саме основне ожна насіння продавати та ще по які ціні, але питання хто його купе за 2000,00 грн. Може скаладемось та купимо по акційні ціні для розмноження хто за пишіть, а навіть можемо і потефону зізвонитись. Я обіцяв передзвонити в вечері, якщо хтось згідний то звоніть на т.
Сообщение отредактировал ддддд - Четвер, 23.08.2012, 09:09
амарант це бурян. він ріс у мене на городі. насилу вивів. цвіт колючий, стебла як у перезрілої лободи коли під кінець літа. купиш пакетик, натой рік засієш сотих пять. потім відкриємо тему як звести амарант :-)
а за 300 грн краще купити суміш багаторічних трав.
всім раджу посіяти на весні люцерну, чудовий корм, до 5 укосів а в цьому році було й більше. Тільки не давайте перестояти, старе хуже їдять, пускайте на сіно( теж чудове) , єдине що слід чередувати з різнотравям, від постійного вживання бобових у кролів може бути вздуття та інші неприємності з кишково-травном трактом
люцерна із власного досвіду краще сіяти на осінь, тільки так, щоб не проросла. тобто перед першими заморозками. тоді весною вона відразу проросте. якщо посіяти весною буде укіс тільки на другий рік.
ну витрати десь 1 кг на гектар при посіві високоточною сівалкою врукчн десь на 4 сотих половина відра. можна зібрати стабільно 2 укоси за любої сухості. а при хорошій фологості до 4.
щодо піддобрювання, нівяклому разі неможнв підживлювати селітрою. та і взагалі підживлення бобових трав питання складне. можна взагалі знищити плантацію.
gam-ua, Правду кажеш. люцерка суперовий корм і зимою і влітку. найбільший в міст протеїну. кролі ростуть найкраще. і головне посіяв і мінімум чотири роки косиш спокійно.
люцерку сіють у зораний грунт осінню, перед першими приморозками. тут головне щоб насіння захололо і недало сходів. так роблять для того щоб весно із першим потеплінням насіння почало пророста у максимально вологому грунті. за таких умов вже першого року можна зібрати укіс. витрати при посіві сівалкою 2 кг на гектар. Якщо сіяти руками то росход більший разів у десять. Із люцерки можна зібрати щонайменше два у спекотне літо, а у вологе й тепле у нас беруть в сільгосппідприємствах до 4 укосів на сезон зеленої маси. Люцерка росте кущем, має корінь як у кульбаби. насіння дуже дороге.
Для зменшення витрат при ручному посіві насіння можна перемішати із піском, тирсою, або ж ячменем(при весняному посіві). Першого року при весняному посіві укосу небуде. наступного року розкущиться. стосовно ячменю то його можна кости двічі, але треба косити рано поки непочав колоситься. інакше із нього буде проста солома яку ніхто їсти не схоче. хіба на підстилку.
коли настане час підсівати люцерку, можна зробити дешевше. один рік ї просто не косити, дать змогу відцвістися і спробувати зібрати насіння. або ж дати постояти некошеним і не гребеним до весни і воно само висиплеться. тільки зійде сніг і трохи протане грунт люцерк узгребти, а ділянку заскородити гострими граблями, на яких плоскі зубці.
удобрювати люцерку селітрою категорично заборонено. вона просто згорить, адже і без того самостійно насичує грунт азотом. ділянка після люцерки буде чудово підходити вирощування городніх культур. а особливо зернових.
Всім доброго вечора. Питання до всіх кролівників. Взяв в оренду ділянку (5 соток) на 1 рік. Що можна на ній посіяти, на сіно для кролів, щоб мати декілька укосів, але щоб через рік повернути поле в нормальному вигляді.
Qvipmen, еспарцет (бобова трава), овес, ще є трава схожа на сорго. я б сіяв овес. він дешевий, дає два укоси. але слід зважити на грунт, може статись так, що овес і до 20 сантиметрів невиросте. і для овса вже проходят ьстроки. посіву.
Діма, кульбабу давав кролям вчора, позавчора, сьогодні. але рослина кульбаба отруйна. та кролі її полюбляють. і їм від цього нічого.
vitaliy5252, топінамбур схожий трохи на картоплю. але він солодкий, у кущі десь до півкіла картоплинок, можнга самому їсти сирим. але на любителя. здається його ще називають земляна груша і солодка ріпа. цвіте жовтим кольором. стебла до двох метрів. серцевина в стеблах перестояних мяка, сама трубка стебла тверда. можна давати поки молоде на корм. у народній медицині використовується для лікування цукрового діабету. але про ефект стверджувать не буду. цю рослину вважаю за бурян, оскільки важко вивести. тому навмисно засаджувати плантацію не раджу. чудово росте в тіні. тож можна сіяти за хатою із якогось недоступного тильного боку. бульби чудово долежують до весни у землі.
vitaliy5252, радий бачити на сайті. а що топінамбур? бурян. можна давати молоді стебла. можна давати і картоплини, вони солодкі. але краще посіяти буряк. менше мороки.
vitaliy5252, а ви спробуйте накопати топінамбуру. врахуйте його урожайність із гектару і урожайність буряка. крім того ділянка після нього вважай пропала.
нащот КОЗЛЯТНИКА я вже 2 роки питаюсь за насінням нема Друга по якості трав БОБОВІ єс парацент люцерна клевер вика горох сами боби годівля приводить к 50 % єкономії зерна КОЗЛЯТНИКА
