| gam-ua | Дата: Четвер, 13.10.2011, 15:54 | Сообщение # 1 |
 Той, кому все можна
Группа: Адміністратор
Сообщений: 1482
Награды: 14
Репутация: 20
Статус: Offline
| На початку новий ери римський письменник Колумелла, вивчаючи сільське господарство, справедливо зауважив, що воно потребує людини, яка знає, який хоче і що може. У кролівництві навіть у наш освічений вік з названих складових успіху, на жаль, дуже і дуже часто присутня лише людина, яка хоче, але, на жаль, не знає і не може.
Найвразливіше місце кролівництва полягає в тому, що на перший погляд все в ньому дуже просто: сталося 5 самок - і через місяць отримуй 50 (!) Кроленят, а за рік 250 і більше ... Це перше і найпоширеніша помилка.
Кролик притягує до себе багатьох людей. Але сьогодні зрілими й стійкими кролівниками з кожної сотні початківців стають не більше 10-15. І на це є об'єктивні причини. Причому розрив між величезним числом початківців і тими, хто вистояв, хто знайшов економічно вірне рішення, постійно зростає.
Як хороший працівник пізнається по інструменту, так і хороший кролівник - за якістю приміщень, клітин і кроликів. Зокрема, у всьому світі приміщення для тварин спочатку вважається важливим фактором рентабельності. У нас же найчастіше це справа десята, потім і після добудовуємо криво, косо, на авось. А буває, і того гірше: купимо дорогу клітку з красивою червоною трубою і не знаємо, що з нею робити.
Часто приміщення для кроликів до дикості непродуктивних і непрактичні, але ж помилки в будівлях виправляти важко і дорого. Тому перша порада: ще до покупки тварин вивчіть клітини та обладнання у найкращих кролівників. Будувати крільчатник починайте лише після того, як вже є знання. Адже приміщення зводять на роки і його якість багато в чому зумовить продуктивність і культуру праці.
Багато хто подумає: так це абетка ... Але чому ж тоді зовнішня клітина залишається у нас з 50-х років основним спорудою на фермі? Правда, є і її окультурений варіант - клітина (міні-ферма) І. М. Михайлова. Її "вік" більше 20 років і по продуктивності не набагато відрізняється від аналога. До речі, про міні-фермі Михайлова: реклама її та технології "акселерационного" кролівництва занадто настирлива і небезпечна. Ні в одній з брошур автора немає очевидних доказів ефективності його технології. Всього лише заклики, ліричні відступи і голослівні твердження. Одне це повинно насторожити мислячої людини, а тим більше фахівця. Доводити треба техніко-економічними показниками.
Помилкою не стільки початківців кролівників, а керівних діячів різних рангів стало те, що багато років у нас допускалася і допускається недобросовісна, надто радісна реклама. Скрізь і на всіх рівнях напирали на те, що розведення кроликів - це легко і доступно кожному. А тим часом фахівці знають, що кролик - вельми специфічний об'єкт, чутливий до стресів, хвороб, до тонкощів технології. Адже не дарма його успішно розводять, як правило, в цивілізованих країнах.
А з цією липової "акцелерацією" по Михайлову у всій Росії коїться щось недобре, явний змова проти істини. Адже за свої кровні ці дорогі халабуди - ніхто не бере і тоді втручається якесь начальство, змушуючи купувати в кредит, на субсидії ... Ну а начальники міняються часто ...
Успіх у розведенні кролів в значній мірі залежить від всієї технології, а головне - від професіоналізму кролівника. Це легко спостерігати в країнах з розвиненим кролівництвом. Візьмемо, приміром, один з департаментів Франції (Rone-Alpes) на південно-сході країни, який у цій справі не передовій, але показники високі - 57,9 крольчонка реалізовано в середньому на "материнську" клітку на рік. Зауважте, розрахунок ведеться не на самку, а на клітку з гніздовим ящиком. Разючий не сам показник, а розмах його мінливості у найкращих і найгірших господарствах - від 22 до 95 гол. А адже клітини і технології однакові. Середній дохід знову ж таки на клітину (за вирахуванням витрат на корми) склав 789 франків з коливаннями від 193 до 1303 франків. Причини такого разючих відмінностей полягають у рівні професіоналізму працівника і в цьому вони бачать головний резерв.
У Франції створена широка мережа демонстраційних ферм з кролівництва. Підвищення кваліфікації стимулюється державою. Програма вневузовского навчання включає 660-720 г, а у нас у вузі - 30-40 ч. У Росії стимулюється, але по-іншому. Ось, наприклад, до нас в академію звертаються нерідко з таким питанням: "Наш завод, училище і т.п. (під натиском з Москви) купив 100 клітин Михайлова, заплатив понад 900 тис. руб., А тепер підкажіть, будь ласка, що робити далі?! ". Запевняю, я це не вигадав і не запозичив зі збірки анекдотів.
Той, хто добре вивчив методи розведення, хто спостережливий, вдумливий і акуратний, хто в технології не визнає дрібниць, той не має особливих проблем і розчарувань у змісті кроликів. Вчитися краще не на своїх помилках.
Інший момент: сотні захоплених людей з болем пішли в ряди колишніх кролівників не тому, що розлюбили або зневірилися в можливостях галузі, а через безглуздих реформ в системі ветеринарних служб.
Уявіть, у невеликому селі раптом гине до 80% поголів'я. А треба було всього лише вчасно зробити щеплення від геморагічної хвороби кроликів. Але хто про це знав і де конкретна вакцина? І таке не рідкість, коли кролівник викидає на смітник 30-40 гол. дорослих, добре вгодованих тварин тільки через те, що вакцинація навіть від подібних хвороб перестала бути обов'язком ветеринарів.
Виникає питання: чому продовжується порочна практика, коли і ветеринарна медицина відпущена в ді-кий ринок?! Адже економимо рублі, а втрачаємо мільйони. Крім того, серед виробників вакцин з'явилися шулера-бізнесмени, які за якість біопрепаратів не відповідають і ніхто з них за це не запитує.
Що з цього приводу можна порадити початківцям? Насамперед вчіться обробляти тварин самі. Це нескладно, але вакцинують кроликів обов'язково. Не вірте всяким пройдисвітам, які стверджують протилежне.
У Бєлгородській сільськогосподарської академії 20 років існує навчально-експериментальна кролікоферм і, повірте, кроликів своїх ми не лікуємо, але регулярно в термін вакцинуємо. Головне - гігієна і суворий відбір, звичайні заходи профілактики, підбір за фортеці конституції, і ніколи не треба зволікати з вибраковуванням сумнівних або хворих.
Воістину фундаментальне значення має первинне комплектування стада міцними тваринами з благополучних господарств. Купуючи кролика, важливо не помилитись, крім зовнішнього вигляду варто обов'язково в буквальному сенсі промацати його, покласти руку на спину, поторкати крижі, загривок. І якщо кролик худоват, не пружинить під рукою - не купуйте, не вірте, якщо скажуть, ніби він такий від поганого годування. Здоровий кролик завжди тримає тіло, навіть на гілковий кор-ме, хоча для відтворення йому нуж-ни, звичайно, більш "сильні" корму. Але це вже інше питання.
Кролик дуже чутливий не тільки до якості, але і асортименту кормів. Дача вузького набору "улюблених" інгредієнтів - це поширена помилка. При організації годування необхідно уникати одноманітності, що порушує баланс речовин в організмі. Харчове перевагу у кроликів є, як і у всіх тварин, але різносолу на столі (або повнораціонні гранули) для них понад усе. У зв'язку з широкою рекламою так званого "акселерационного" кролівництва багато початківців переконані, що кроликів можна годувати "свинячим" комбікормом. Може бути, це так, якщо до нього є хороше сіно. Але одним "свинячим" не можна, оскільки в ньому мало клітковини - важливого компонента для нормального травлення у кролів. При вмісті в гранулах недостатньої (менше 10%) кількості клітковини виникає діарея, при цьому продуктивність навіть при високому вмісті протеїну і енергії знижується. Причому якщо при годуванні звичайними кормами недолік енергії тварина прагне компенсувати збільшенням споживання корму, то при недоліку клітковини поедаемость, навпаки, знижується. Кролик володіє унікальною здатністю самостійно нормувати свій раціон, якщо людина не створює при цьому екстремальних ситуацій.
Поширеною помилкою багатьох (і не тільки початківців) є те, що при годуванні не враховують індивідуальне багатоплідність. А тим часом самка з 11 кроленятами споживає на 30% більше корму, ніж та, яка має в гнізді всього 5-6 гол., Відповідно молочність перший вище, але кількість молока, що припадає на одного кроленя, все одно помітно нижче в багатоплідних гніздах. Звідси - відставання в рості, яке в подальшому важко компенсувати Супермногоплодная кролиця просто не здатна переробити кількість корму, адекватне її многоплодию, навіть при дуже гарній якості корму. А ми ж найчастіше використовуємо один рецепт, не розрахований на максимальну продуктивність. Ось чому багато найцінніших тварин деколи вибуває раніше терміну.
Розумно чинять ті, хто на 2-3-й день відсаджують з великих гнізд двох (іноді трьох) кроленят і обережно підсаджують їх самкам, які народили менше число кроленят. Методика зрівнювання гнізд загальновідома. Ставлення до такого способу неоднозначно, але полегшити навантаження хоча б на молодих (першого окролу) корисно. Це дозволяє не тільки зберегти весь приплід і самок, а й (що не менш важливо) повніше оцінити молодих кролиць для обгрунтованого відбору.
Нерідко новачки задають питання: "Яка порода кроликів найкраща?". І звичайно ж, цілком правильно буде відповісти: "Кращих порід не буває ...". Але такий короткий відповідь нічого не дає початківцям. Вони знову і знову запитують: "Яка краще? - Додаючи, подумавши небагато: - Для нашої зони ...". Правильно було б питати: для якої технології?
Для більш повної відповіді на це питання треба зауважити наступне. В останні 20 років найбільш поширеними у світі породами незалежно від зони стали новозеландська і каліфорнійська. Так може, вони і є "найкращі"? Ці породи тварин дійсно відрізняють видатні особливості: пристосованість до інтенсивного ритму використання, скоростиглість, високі плодючість і материнські якості, спокійний темперамент, відмінні забійні якості, висока оплата корму. При живій масі самок близько 4,5 кг вони можуть давати вирівняні поноси по 7-8 гол., Які при достатньому годуванні до 3-місячного віку досягають живої маси 2.73 кг.
Часто наполегливо шукають велетнів, постійно їх питають. Тим часом у всьому світі вони входять до числа рідкісних локальних і зникаючих порід. Це відноситься і до Фландрії, і до іспанського велетня навіть в країнах, де вони виникли, і, здавалася б, повинні бути національною святинею. Заходи з порятунку генофонду цих порід почали приймати, але економічного значення вони все одно не мають. У селекції, як і в економіці, принцип: "Чим більше, тим краще" не завжди підходить. У каліфорнійській породі, наприклад, жива маса більше 5 кг вважається недоліком.
Так у чому ж справа? Чому наш власник ферми не хоче каліфорнійську, а шукає велетнів? Це його вимушена міра пристосування до екстенсивної технології, характерної для його господарства і способу життя. У нього немає можливості застосувати перевірені рецепти інтенсивних комбікормів, вартість яких вже зашкалює у нас за 4 руб. / кг. Він годує своїх кроликів травою, зерновідходами, чим доведеться. Це не завжди економічно, але тварини великих порід довше ростуть не жирі, та й традиції, звички споживачів треба враховувати.
Вражаюче! Ось вона, ще одна загадка російської душі - не кидають розводити кроликів, і, впевнений, не перестануть, навіть якщо за це каратимуть не тільки економічними заходами ... З кожною весною з'являються все нові й нові початківці кролівники.
Про труднощі і помилки кролівників, так само як і про парадокси галузі, можна говорити багато, когось критикувати. Але критикувати власників дрібних ферм - справа неефективне. Цей шар населення і без того принижений, не захищений і дуже розрізнений. Необхідна об'єднує структура, здатна хоча б частково попереджувати помилки, по можливості усувати причини недоліків, пропонувати рішення галузевого розвитку. Саме галузевого в буквальному сенсі цього слова.
Торік до Бєлгородської сільськогосподарську академію приїжджав з Франції крупний фахівець з кролівництва професор Р. Енафф, який тривалий час був головним редактором французького журналу "Кролівництво" (Cuni culture). Коли ми попросили його назвати найбільш характерну рису і основну причину успіхів кролівництва в його країні, він вимовив всього одне слово la filiure - слово, яке означає: "послідовність і взаємозв'язок ланок, необхідних для досягнення результату". Тільки пов'язавши в єдине ціле всі ланки технологічного і супутніх процесів, вони досягли успіху. Знову абетка, скажете ви. Так, це так. Вони впровадили принцип, який і ми розуміємо, визнаємо на словах, називаємо його "від поля і до прилавка". Тобто всі складові працюють на кінцевий результат: виробництво спеціальних комбікормів і моделей устаткування, ветобслужіваніе, мережа племрепродукторів різного рівня, збут і т.д. Кролівник-комерсант провідних країн Європи не витрачає часу на заготівлю кормів, збут продукції. Кожен з них є членом регіональної асоціації, яка постачає його якісними повнораціонними гранулами, забезпечує науково-практичною інформацією і, звичайно ж, гарантує збут продукції. Саме тому кролівник Франції в порівнянні з нашим виробляє в 10 і більше разів більше продукції на одиницю праці. Частково ще і тому, що у них немає "міні-ферм" Михайлова.
До речі, я ніколи не виступав проти клітини Михайлова, мене розчулював ентузіазм цієї людини. Але в наш важкий час просто грішно мовчати. У фахівців ця клітина викликає посмішку, і вона не заслуговує того шуму, який умисно і небезкорисливо навколо неї піднімають. Це нагадує шоу-бізнес, спробу "розкрутити" гарненьку, але зовсім безголосу співачку. Шоуменам від економіки пора б зрозуміти непристойної і моральну караність такої затії.
Закінчимо все ж на оптимістичній ноті: свідомість і професійне мислення кролівників помітно зростає. Будемо сподіватися, що і у державних службовців з'явиться інтерес до розвитку кролівництва, яке не поступатиметься світовій практиці.
автор
В. Г. Плотніков
професор
Белгоролежая державна
сільськогосподарська академія
джерело: Кролівництво і звірівництво, N2, 2002
спеціально для вас!
|
| |
| |
