Міксоматоз кролів- це вірусна гостра контагіозна хвороба, яка характеризується серозно-гнійним кон'юнктивітом, ринітом, появою драглеподібних набряків і вузликів у ділянці голови, спини, ануса, зовнішніх статевих органів. На міксоматоз хворіють домашні кролі, незалежно від віку і статі, а також дикі європейські кролі та зайці. Вірус міксоми чутливий до дії трипсину, повністю інактивується ефіром, стійкий до висушування. Прогрівання вірусу протягом однієї години при температурі 56°С інактивує його. При мінусових температурах він зберігає інфекційність протягом багатьох місяців. У трупах тварин, загиблих від міксоматозу, він зберігається до 7 днів, у висушених шкурках - до 10 міс, у грунті - до двох років. Вірус міксоми в шкурках кролів прісно-сухої консервації інактивується при температурі 19-23°С через 150 днів, при 4-6°С - через 570, а при 0°С - через 720 днів. Надійними дезінфектантами щодо вірусу міксоми є 3%-ні розчини формальдегіду та їдкого лугу (Саулите З.Г., 1981; Карпов В.М., 1982; Евтушенко А.Ф., 1992; Ярчук Б.М. зі співавт., 1993; Сюрин В.Н. и соавт. 1998; Кириллов А.К., 2001).
Міксоматозом хворіють як дикі, так і домашні кролі, які належать до родів Sylvilagus і Oryctolagus. Дикі зайці (рід Lepus) хворіють рідко. Однак до збудника міксоматозу найбільш чутливі європейські кролі. У цього виду кролів хвороба проявляється генералізованим процесом, який частіше за все призводить до летальних наслідків. Природним резервуаром вірусу міксоми в природі є два види диких кролів - тропічний лісовий кріль Південної Америки і чагарниковий кріль. У цих кролів вірус викликає утворення доброякісних фібром, але не призводить до їх загибелі. Це сприяє збереженню вірусу міксоми в природі і підтриманню резервуара збудника на американському континенті. Відомості про міксоматоз у диких європейських кролів в Австралії і Великобританії відображають можливий хід еволюційних змін не лише вірусу, але й господаря (підвищення резистентності до цього збудника). Було помічено, що в районах, у яких спостерігалось щорічне зараження кролів епізоотичним міксоматозом, генетична резистентність їх неухильно зростала. Польові досліди показали, що в цих районах генетична стійкість сильно змінилась, а летальність за 7 років знизилась із 90 до 25%. Причому, набута стійкість проявляється як щодо високовірулентних, так і ослаблених штамів вірусу міксоми. При міксоматозі в європейських кролів природний відбір призводить до створення таких штамів вірусу міксоми, які забезпечують підтрим 3ання необхідної сприйнятливої популяції і виживання збудника в періоди низької активності переносників. У зимову пору року вірус "виживає" в організмі тварин із латентною інфекцією. Персистування вірусу дозволяє багатьом інфікованим кролям бути джерелом збудника інфекції протягом тривалого часу. Коеволюція вірусу й господаря продовжується і нині. Імовірно, міксоматоз диких кролів може з часом стати подібним до тієї хвороби, яку спостерігають у природних господарів вірусу в Америці, і такі кролі будуть становити небезпеку для свійських, як природний резервуар вірусу міксоми на європейському континенті. Іспанські вчені встановили носійство вірусу міксоматозу практично в усіх 100% диких кролів. Незначну захворюваність і загибель спостерігають лише в тварин першого року життя (Calvete C et.al., 2002). Джерелом збудника міксоматозу є хворі і перехворілі кролі, які виділяють вірус з витоками з носа і очей. У хворих тварин вірус знаходиться в крові, шкірі, підшкірних набряках і паренхіматозних органах. Провідне значення в розповсюдженні збудника міксоматозу в природі мають такі кровосисні комахи, як комарі й москіти, а також ектопаразити - воші, блохи, кліщі. Так, комарі можуть передавати вірус до 30-36 днів після отримання його при укусі хворої тварини. У слинних залозах москітів вірус міксоми зберігається до 7 міс. Кролячі блохи можуть бути носіями вірусу протягом 3-4 міс. голодування. Однак при цьому встановлено, що збудник міксоматозу не здатний розмножуватись в організмі членистоногих. Імовірно, що комарі і кролячі блохи є лише резервуаром збудника міксоми в природі і механічними переносниками вірусу зі шкірних міксомних уражень хворих кролів. Якщо здорові кролі утримуються в одному приміщенні з хворими, то за відсутності переносників міксоматоз може поширюватися навіть через шкірні покриви, кон'юнктиву, органи дихання, статеві шляхи, а також через інфіковані корми і предмети догляду. Люди, що займаються торгівлею та перевезенням кролів і шкурок, також можуть переносити збудника міксоматозу на великі відстані (Корнієнко Л.Є. зі співавт., 2002). Спалахи міксоматозу можуть виникати в будь-яку пору року, але найчастіше в теплу, що пов'язано з масовим розмноженням комах-переносників (комарів, москітів). Найбільш тяжко хвороба перебігає в сире й прохолодне літо, особливо в місцевостях із значною кількістю водойм, річок і боліт. У таких умовах вірус може довго зберігати життєздатність, а для комарів, які є основними переносниками вірусу, складаються сприятливі умови для розмноження. Значну роль у передачі збудника інфекції відіграє водоплавна птиця, яка може механічно переносити вірус на великі відстані. Спалахи міксоматозу можуть виникати і в зимовий період. При цьому переносниками вірусу можуть бути блохи, які паразитують на кролях, та деякі види москітів і комарів, які знаходяться у стані зимової сплячки, а також грунт, у якому збудник міксоми виживає протягом тривалого часу (Евтушенко А.Ф., 1992; Корнієнко Л.Є. зі співавт., 2002). Патогенез. Після первинного розмноження, переважно в слизових оболонках ротової і носової порожнин, вірус проникає лімфоїдним шляхом у регіонарні лімфатичні вузли, де через 48 год починається друга стадія його розмноження. Уже на 3-4-у добу з'являються патологічні зміни. При цьому порушується проникність капілярів, виникають набряки. Найбільшу кількість вірусу виявляють у міксомах, потім у лімфатичних вузлах, легенях, селезінці і крові, у всіх внутрішніх органах і шкірних ураженнях хворих та перехворілих кролів. Через 3 дні після інфікування вірус виділяється із секретами із носа і очей; на 4-у добу він виявляється також у шкірі й сім'яниках, на 5-у - у ділянці зовнішніх статевих органів. Інкубаційний період, як правило, триває від 3 до 11, іноді - до 20 днів. Хвороба може перебігати у двох формах - класичній (набряковій) і нодулярній (вузликовій). Класична форма хвороби більш небезпечна, смертність при ній досягає 100%; нодулярна форма супроводжується більш доброякісним перебігом, а смертність при ній також висока - 70-90%. Першими ознаками хвороби при обох формах є почервоніння у вигляді цяток або горбики на шкірі кроля в ділянці повік і вушних раковин. Якщо міксоматоз перебігає гостро, тобто протягом 5-6 днів, що переважно має місце при набряковій формі, то єдиною ознакою її є набряк у ділянці голови, підгруддя, статевих органів. У хворого кроля припухає голова, опускаються й припухають вуха ("левина голова"). При більш тривалому перебігу хвороби, крім набряків, виникає серозно-гнійний кон'юнктивіт, при якому спостерігають набряк повік, з очей виділяються спочатку слизові, а потім і гнійні витікання, що спричиняють склеювання повік. Тобто, розвивається двосторонній блефарокон'юнктивіт. Повіки набрякають, червоніють, з очей виділяється гнійно-фібринозний ексудат, який товстим шаром скупчується між повікою й очним яблуком. Виділення бувають настільки значними, що вони закривають повністю очні щілини. Спостерігаються також гнійні витоки з носової порожнини, утруднене дихання, хрипи в грудній клітці (Корнієнко Л.Є. і співавт., 2002). При вузликовій формі міксоматозу на різних ділянках тіла: спині, вушних раковинах, підгрудді, повіках, носі, лапах, між пальцями і навколо кігтів на лапах - утворюються вузлики завбільшки від просяного зерна до голубиного яйця. Як правило, на 10-14-й день хвороби на місці вузликів утворюються вогнища некрозу. У випадку одужання некротичні вогнища загоюються протягом 2-4 тижнів. Хвороба може тривати до 30-40 днів (Рютова В.П., 1984; Шевченко А.А., Шевченко Л.В., 2000; Корнієнко Л.Є. із співавт., 2001; 2002). Температура тіла у кролів при набряковій формі піднімається до 41,5°С і зберігається до появи перших ознак міксоматозу, а потім падає до норми. При вузликовій формі температура, як правило, залишається в межах норми. Ексудативна форма міксоматозу зустрічається при гострому перебігу, охоплює до 95-100% поголів'я і супроводжується високою смертністю. При підгострому перебігу хвороби (3-4 тижні) спостерігаються запальні псевдопухлинні зміни з наступною загибеллю тварин. Хронічний перебіг характеризується локальним міксоматозом із незначними ексудативними процесами при задовільному загальному стані і поодиноких випадках смертності. чно не виявляють міксомних клітин. Крім того, масового характеру за короткий термін ця хвороба не набуває, але триває довше. Високої летальності при ній не виявляють. Міксоматоз у кролів роду Sylvilagus може перебігати з ознаками, подібними до інфекційного фіброматозу: без порушення загального стану, уражень слизових оболонок і блефарокон'юнктивіту. При цьому виявляють лише незначні підшкірні новоутворення в різних ділянках тіла, які регресують через декілька тижнів. Однак слід мати на увазі, що в молодняку фіброматоз може перебігати гостро і зі значною летальністю. Кролі, які перехворіли на міксоматоз, але вижили, набувають активного імунітету. Кроленята, які народились від матерів-реконвалесцентів, залишаються стійкими до міксоматозу до п'яти-тижневого віку.
Для специфічної профілактики міксоматозу за кордоном застосовують два типи вакцин: гетерологічну, отриману з вірусу фіброми Шоупа, і гомологічну, одержану з атенуйованого штаму вірусу міксоми. В Україні виготовляють суху живу культуральну вакцину із штаму "В-82" вірусу міксоми, розроблену у ВДНКІ (Москва). У благополучних господарствах і населених пунктах дорослих кролів імунізують одноразово. Імунітет настає на 9-у добу і триває 9 місяців. Молодняк вакцинують, починаючи з 1,5-місячного віку, а ревакцинують через 3 міс. У неблагополучних господарствах і населених пунктах імунізують лише клінічно здорових кролів і кроленят, починаючи із 28-денного віку. Молодняк ревакцинують через 3 міс. Кролиць вакцинують під час вагітності, незалежно від її терміну. Вакцину вводять внутрішньом'язово в дозі 1 см3 у ділянку стегна або внутрішньошкірно. Лікувальних властивостей вакцина не проявляє (Сюрин В.Н. и соавт., 1998; Кириллов А.К., 2001). За відсутності моновакцини застосовують асоційовану ліофілізо-вану вакцину проти міксоматозу і вірусної геморагічної хвороби кролів. У благополучних пунктах кролів імунізують одноразово, починаючи з 1,5-місячного віку. Імунітет проти міксоматозу настає на 5-у добу і триває 12 місяців. У неблагополучних пунктах імунізують лише клінічно здорових кролів і кроленят, починаючи із 45-денного віку. Молодняк через 3 міс. ревакцинують. Кролиць вакцинують у будь-який термін вагітності. Вакцину вводять внутрішньом'язово або підшкірно в дозі 0,5 см3, внутрішньошкірно у підхвостове дзеркало або вухо - в дозі 0,2 см3. Для внутрішньошкірних щеплень рекомендують використовувати безтолковий механічний ін'єктор за п.2.6. "Наставления по применению ассоциированной вакциньї..." (Шевченко А.А., Шевченко Л.В., 2000). Виявлено, що кролі з титрами вірусонейтралізуючих антитіл 1:80 є цілком стійкими до експериментального зараження вірулентним штамом вірусу міксоми (Сюрин В.Н. и соавт., 1998). За нашими спостереженнями, окремі кролівники-любителі з успіхом застосовують схеми щеплень кролів моновакцинами (проти геморагічної хвороби і міксоматозу). Схеми грунтуються на застосуванні вакцини проти міксоматозу у віці 28-30 днів, через 14 днів проводять щеплення проти геморагічної хвороби, і ще через 14 днів - повторне щеплення проти міксоматозу. При застосуванні такої схеми щеплень захворювання кролів на міксоматоз у жодному випадку не спостерігали. За кордоном запропоновано для ветеринарної практики рекомбінантну вакцину з вірусу міксоматозу кролів, в який експресійовано вірус геморагічної хвороби кролів (Вагсеnа еt.аl.,2000; Тоrrеs J.М. еt.аl., 2000). Лікування.
Протягом 1999-2001 рр. в Україні, за повідомленнями кролівників-любителів і нашими спостереженнями, ефективність вакцин проти міксоматозу була досить низькою (особливо в асоційованих вакцин проти геморагічної хвороби і міксоматозу виробництва біофабрик Росії). Окремі кролівники намагаються самотужки вести боротьбу з цією хворобою. Одні з них у травні-червні змащують дерев'яні частини кліток соляркою або кожного дня в клітки і годівниці розкладають листя горіха і чистотілу (для відлякування комарів, які є головними переносниками цього захворювання), інші - після виникнення захворювання й появи клінічних ознак змащують міксоматозні ураження концентрованими розчинами лугу і випускають тварин "на волю", що також не може бути панацеєю (виживає до 60-70% тварин, оскільки не всі власники тварин можуть створити останнім такі умови). Ми спостерігали випадок, коли кролівник-любитель із Володарського району Київської області застосував хворим на міксоматоз кролям для згодовування зібрані в період цвітіння чорнобривці. Усі 100% хворих тварин протягом місяця одужали. Рослину згодовували в підсушеному вигляді, у незначній кількості, щоденно. Пізніше чорнобривці були застосовані нами для профілактики і лікування міксоматозу в кількох господарствах кролівників-любителів Володарського і Білоцерківського району. Було помічено, що при розвитку клінічних ознак хвороби одужання наставало повільно (протягом 15-30 днів). При застосуванні чорнобривців на початку захворювання розвиток міксоматозних уражень припинявся, а тварини одужували на 5-12-й день. У господарствах кролівників-любителів, де чорнобривці згодовувалися з профілактичною метою, захворювання не виникало (Корнієнко Л.Є. зі співавт., 2001; 2002). Практичні лікарі ветеринарної медицини повідомляють про одужання хворих на міксоматоз кролів, ужалених бджолами. Ми неодноразово чули про такі повідомлення лікарів і пояснюємо "лікувальну дію" апітоксином, який стимулює клітинний імунітет. Профілактика й заходи боротьби. Тварин другої групи вакцинують проти міксоматозу сухою живою культуральною вакциною із штаму "В-82", створеною ВДНКІ в 1984 р. (нині цей препарат випускає Сумська біофабрика під назвою "Міксовак") або асоційованою вакциною проти міксоматозу і вірусної геморагічної хвороби кролів згідно з настановою щодо застосування (ВНДІВВіМ, м. Покров). Усе поголів'я кролів у загрозливій щодо міксоматозу зоні щеплюють проти міксоматозу сухою живою культуральною вакциною із штаму "В-82" або асоційованою ліофілізованою вакциною проти міксоматозу і вірусної геморагічної хвороби кролів відповідно до настанови щодо їх застосування. Щеплення проти міксоматозу обов'язково включають у плани профілактичних заходів господарств, а також районів і міст, на території яких утримують кролів.
Міксоматозом хворіють як дикі, так і домашні кролі, які належать до родів Sylvilagus і Oryctolagus. Дикі зайці (рід Lepus) хворіють рідко. Однак до збудника міксоматозу найбільш чутливі європейські кролі. У цього виду кролів хвороба проявляється генералізованим процесом, який частіше за все призводить до летальних наслідків. Природним резервуаром вірусу міксоми в природі є два види диких кролів - тропічний лісовий кріль Південної Америки і чагарниковий кріль. У цих кролів вірус викликає утворення доброякісних фібром, але не призводить до їх загибелі. Це сприяє збереженню вірусу міксоми в природі і підтриманню резервуара збудника на американському континенті. Відомості про міксоматоз у диких європейських кролів в Австралії і Великобританії відображають можливий хід еволюційних змін не лише вірусу, але й господаря (підвищення резистентності до цього збудника). Було помічено, що в районах, у яких спостерігалось щорічне зараження кролів епізоотичним міксоматозом, генетична резистентність їх неухильно зростала. Польові досліди показали, що в цих районах генетична стійкість сильно змінилась, а летальність за 7 років знизилась із 90 до 25%. Причому, набута стійкість проявляється як щодо високовірулентних, так і ослаблених штамів вірусу міксоми. При міксоматозі в європейських кролів природний відбір призводить до створення таких штамів вірусу міксоми, які забезпечують підтрим 3ання необхідної сприйнятливої популяції і виживання збудника в періоди низької активності переносників. У зимову пору року вірус "виживає" в організмі тварин із латентною інфекцією. Персистування вірусу дозволяє багатьом інфікованим кролям бути джерелом збудника інфекції протягом тривалого часу. Коеволюція вірусу й господаря продовжується і нині. Імовірно, міксоматоз диких кролів може з часом стати подібним до тієї хвороби, яку спостерігають у природних господарів вірусу в Америці, і такі кролі будуть становити небезпеку для свійських, як природний резервуар вірусу міксоми на європейському континенті. Іспанські вчені встановили носійство вірусу міксоматозу практично в усіх 100% диких кролів. Незначну захворюваність і загибель спостерігають лише в тварин першого року життя (Calvete C et.al., 2002). Джерелом збудника міксоматозу є хворі і перехворілі кролі, які виділяють вірус з витоками з носа і очей. У хворих тварин вірус знаходиться в крові, шкірі, підшкірних набряках і паренхіматозних органах. Провідне значення в розповсюдженні збудника міксоматозу в природі мають такі кровосисні комахи, як комарі й москіти, а також ектопаразити - воші, блохи, кліщі. Так, комарі можуть передавати вірус до 30-36 днів після отримання його при укусі хворої тварини. У слинних залозах москітів вірус міксоми зберігається до 7 міс. Кролячі блохи можуть бути носіями вірусу протягом 3-4 міс. голодування. Однак при цьому встановлено, що збудник міксоматозу не здатний розмножуватись в організмі членистоногих. Імовірно, що комарі і кролячі блохи є лише резервуаром збудника міксоми в природі і механічними переносниками вірусу зі шкірних міксомних уражень хворих кролів. Якщо здорові кролі утримуються в одному приміщенні з хворими, то за відсутності переносників міксоматоз може поширюватися навіть через шкірні покриви, кон'юнктиву, органи дихання, статеві шляхи, а також через інфіковані корми і предмети догляду. Люди, що займаються торгівлею та перевезенням кролів і шкурок, також можуть переносити збудника міксоматозу на великі відстані (Корнієнко Л.Є. зі співавт., 2002). Спалахи міксоматозу можуть виникати в будь-яку пору року, але найчастіше в теплу, що пов'язано з масовим розмноженням комах-переносників (комарів, москітів). Найбільш тяжко хвороба перебігає в сире й прохолодне літо, особливо в місцевостях із значною кількістю водойм, річок і боліт. У таких умовах вірус може довго зберігати життєздатність, а для комарів, які є основними переносниками вірусу, складаються сприятливі умови для розмноження. Значну роль у передачі збудника інфекції відіграє водоплавна птиця, яка може механічно переносити вірус на великі відстані. Спалахи міксоматозу можуть виникати і в зимовий період. При цьому переносниками вірусу можуть бути блохи, які паразитують на кролях, та деякі види москітів і комарів, які знаходяться у стані зимової сплячки, а також грунт, у якому збудник міксоми виживає протягом тривалого часу (Евтушенко А.Ф., 1992; Корнієнко Л.Є. зі співавт., 2002). Патогенез. Після первинного розмноження, переважно в слизових оболонках ротової і носової порожнин, вірус проникає лімфоїдним шляхом у регіонарні лімфатичні вузли, де через 48 год починається друга стадія його розмноження. Уже на 3-4-у добу з'являються патологічні зміни. При цьому порушується проникність капілярів, виникають набряки. Найбільшу кількість вірусу виявляють у міксомах, потім у лімфатичних вузлах, легенях, селезінці і крові, у всіх внутрішніх органах і шкірних ураженнях хворих та перехворілих кролів. Через 3 дні після інфікування вірус виділяється із секретами із носа і очей; на 4-у добу він виявляється також у шкірі й сім'яниках, на 5-у - у ділянці зовнішніх статевих органів. Інкубаційний період, як правило, триває від 3 до 11, іноді - до 20 днів. Хвороба може перебігати у двох формах - класичній (набряковій) і нодулярній (вузликовій). Класична форма хвороби більш небезпечна, смертність при ній досягає 100%; нодулярна форма супроводжується більш доброякісним перебігом, а смертність при ній також висока - 70-90%. Першими ознаками хвороби при обох формах є почервоніння у вигляді цяток або горбики на шкірі кроля в ділянці повік і вушних раковин. Якщо міксоматоз перебігає гостро, тобто протягом 5-6 днів, що переважно має місце при набряковій формі, то єдиною ознакою її є набряк у ділянці голови, підгруддя, статевих органів. У хворого кроля припухає голова, опускаються й припухають вуха ("левина голова"). При більш тривалому перебігу хвороби, крім набряків, виникає серозно-гнійний кон'юнктивіт, при якому спостерігають набряк повік, з очей виділяються спочатку слизові, а потім і гнійні витікання, що спричиняють склеювання повік. Тобто, розвивається двосторонній блефарокон'юнктивіт. Повіки набрякають, червоніють, з очей виділяється гнійно-фібринозний ексудат, який товстим шаром скупчується між повікою й очним яблуком. Виділення бувають настільки значними, що вони закривають повністю очні щілини. Спостерігаються також гнійні витоки з носової порожнини, утруднене дихання, хрипи в грудній клітці (Корнієнко Л.Є. і співавт., 2002). При вузликовій формі міксоматозу на різних ділянках тіла: спині, вушних раковинах, підгрудді, повіках, носі, лапах, між пальцями і навколо кігтів на лапах - утворюються вузлики завбільшки від просяного зерна до голубиного яйця. Як правило, на 10-14-й день хвороби на місці вузликів утворюються вогнища некрозу. У випадку одужання некротичні вогнища загоюються протягом 2-4 тижнів. Хвороба може тривати до 30-40 днів (Рютова В.П., 1984; Шевченко А.А., Шевченко Л.В., 2000; Корнієнко Л.Є. із співавт., 2001; 2002). Температура тіла у кролів при набряковій формі піднімається до 41,5°С і зберігається до появи перших ознак міксоматозу, а потім падає до норми. При вузликовій формі температура, як правило, залишається в межах норми. Ексудативна форма міксоматозу зустрічається при гострому перебігу, охоплює до 95-100% поголів'я і супроводжується високою смертністю. При підгострому перебігу хвороби (3-4 тижні) спостерігаються запальні псевдопухлинні зміни з наступною загибеллю тварин. Хронічний перебіг характеризується локальним міксоматозом із незначними ексудативними процесами при задовільному загальному стані і поодиноких випадках смертності. чно не виявляють міксомних клітин. Крім того, масового характеру за короткий термін ця хвороба не набуває, але триває довше. Високої летальності при ній не виявляють. Міксоматоз у кролів роду Sylvilagus може перебігати з ознаками, подібними до інфекційного фіброматозу: без порушення загального стану, уражень слизових оболонок і блефарокон'юнктивіту. При цьому виявляють лише незначні підшкірні новоутворення в різних ділянках тіла, які регресують через декілька тижнів. Однак слід мати на увазі, що в молодняку фіброматоз може перебігати гостро і зі значною летальністю. Кролі, які перехворіли на міксоматоз, але вижили, набувають активного імунітету. Кроленята, які народились від матерів-реконвалесцентів, залишаються стійкими до міксоматозу до п'яти-тижневого віку.
Для специфічної профілактики міксоматозу за кордоном застосовують два типи вакцин: гетерологічну, отриману з вірусу фіброми Шоупа, і гомологічну, одержану з атенуйованого штаму вірусу міксоми. В Україні виготовляють суху живу культуральну вакцину із штаму "В-82" вірусу міксоми, розроблену у ВДНКІ (Москва). У благополучних господарствах і населених пунктах дорослих кролів імунізують одноразово. Імунітет настає на 9-у добу і триває 9 місяців. Молодняк вакцинують, починаючи з 1,5-місячного віку, а ревакцинують через 3 міс. У неблагополучних господарствах і населених пунктах імунізують лише клінічно здорових кролів і кроленят, починаючи із 28-денного віку. Молодняк ревакцинують через 3 міс. Кролиць вакцинують під час вагітності, незалежно від її терміну. Вакцину вводять внутрішньом'язово в дозі 1 см3 у ділянку стегна або внутрішньошкірно. Лікувальних властивостей вакцина не проявляє (Сюрин В.Н. и соавт., 1998; Кириллов А.К., 2001). За відсутності моновакцини застосовують асоційовану ліофілізо-вану вакцину проти міксоматозу і вірусної геморагічної хвороби кролів. У благополучних пунктах кролів імунізують одноразово, починаючи з 1,5-місячного віку. Імунітет проти міксоматозу настає на 5-у добу і триває 12 місяців. У неблагополучних пунктах імунізують лише клінічно здорових кролів і кроленят, починаючи із 45-денного віку. Молодняк через 3 міс. ревакцинують. Кролиць вакцинують у будь-який термін вагітності. Вакцину вводять внутрішньом'язово або підшкірно в дозі 0,5 см3, внутрішньошкірно у підхвостове дзеркало або вухо - в дозі 0,2 см3. Для внутрішньошкірних щеплень рекомендують використовувати безтолковий механічний ін'єктор за п.2.6. "Наставления по применению ассоциированной вакциньї..." (Шевченко А.А., Шевченко Л.В., 2000). Виявлено, що кролі з титрами вірусонейтралізуючих антитіл 1:80 є цілком стійкими до експериментального зараження вірулентним штамом вірусу міксоми (Сюрин В.Н. и соавт., 1998). За нашими спостереженнями, окремі кролівники-любителі з успіхом застосовують схеми щеплень кролів моновакцинами (проти геморагічної хвороби і міксоматозу). Схеми грунтуються на застосуванні вакцини проти міксоматозу у віці 28-30 днів, через 14 днів проводять щеплення проти геморагічної хвороби, і ще через 14 днів - повторне щеплення проти міксоматозу. При застосуванні такої схеми щеплень захворювання кролів на міксоматоз у жодному випадку не спостерігали. За кордоном запропоновано для ветеринарної практики рекомбінантну вакцину з вірусу міксоматозу кролів, в який експресійовано вірус геморагічної хвороби кролів (Вагсеnа еt.аl.,2000; Тоrrеs J.М. еt.аl., 2000). Лікування.
Протягом 1999-2001 рр. в Україні, за повідомленнями кролівників-любителів і нашими спостереженнями, ефективність вакцин проти міксоматозу була досить низькою (особливо в асоційованих вакцин проти геморагічної хвороби і міксоматозу виробництва біофабрик Росії). Окремі кролівники намагаються самотужки вести боротьбу з цією хворобою. Одні з них у травні-червні змащують дерев'яні частини кліток соляркою або кожного дня в клітки і годівниці розкладають листя горіха і чистотілу (для відлякування комарів, які є головними переносниками цього захворювання), інші - після виникнення захворювання й появи клінічних ознак змащують міксоматозні ураження концентрованими розчинами лугу і випускають тварин "на волю", що також не може бути панацеєю (виживає до 60-70% тварин, оскільки не всі власники тварин можуть створити останнім такі умови). Ми спостерігали випадок, коли кролівник-любитель із Володарського району Київської області застосував хворим на міксоматоз кролям для згодовування зібрані в період цвітіння чорнобривці. Усі 100% хворих тварин протягом місяця одужали. Рослину згодовували в підсушеному вигляді, у незначній кількості, щоденно. Пізніше чорнобривці були застосовані нами для профілактики і лікування міксоматозу в кількох господарствах кролівників-любителів Володарського і Білоцерківського району. Було помічено, що при розвитку клінічних ознак хвороби одужання наставало повільно (протягом 15-30 днів). При застосуванні чорнобривців на початку захворювання розвиток міксоматозних уражень припинявся, а тварини одужували на 5-12-й день. У господарствах кролівників-любителів, де чорнобривці згодовувалися з профілактичною метою, захворювання не виникало (Корнієнко Л.Є. зі співавт., 2001; 2002). Практичні лікарі ветеринарної медицини повідомляють про одужання хворих на міксоматоз кролів, ужалених бджолами. Ми неодноразово чули про такі повідомлення лікарів і пояснюємо "лікувальну дію" апітоксином, який стимулює клітинний імунітет. Профілактика й заходи боротьби. Тварин другої групи вакцинують проти міксоматозу сухою живою культуральною вакциною із штаму "В-82", створеною ВДНКІ в 1984 р. (нині цей препарат випускає Сумська біофабрика під назвою "Міксовак") або асоційованою вакциною проти міксоматозу і вірусної геморагічної хвороби кролів згідно з настановою щодо застосування (ВНДІВВіМ, м. Покров). Усе поголів'я кролів у загрозливій щодо міксоматозу зоні щеплюють проти міксоматозу сухою живою культуральною вакциною із штаму "В-82" або асоційованою ліофілізованою вакциною проти міксоматозу і вірусної геморагічної хвороби кролів відповідно до настанови щодо їх застосування. Щеплення проти міксоматозу обов'язково включають у плани профілактичних заходів господарств, а також районів і міст, на території яких утримують кролів.
