Цієї публікації у нашій газеті з нетерпінням чекали тисячі шанувальників присадибного тваринництва. І небезпідставно. У статті «і все-таки кролі вигідні» («Селянська газета», № 45 від 9.11.2007 р.) автор цих рядків обіцяв побувати на одному з не багатьох успішних підприємств по вирощенню племінних кролів, що розмістилося неподалік від Києва і забезпечує жителів столиці дієтичною і водночас делікатесною кролятиною. Так би воно, очевидно, і трапилося, якби не зміни у керівництві і в самій політиці спілкування з громадськістю, зокрема, з пресою в Українському племінному кролівницькому комплексі, про який іде мова.

Зрештою, особливих претензій до господарів підприємства у мене немає. Що поробиш - приватна власність. Був би я на їхньому місці, можливо, теж не пускав би у тваринницькі приміщення сторонніх спостерігачів. Як ви вже, мабуть, зрозуміли, моє спілкування з керівництвом комплексу відбувалося заочно, у телефонному режимі, а тривало понад 2 місяці. Це я пишу спеціально, для того, щоб читачі розуміли, як нелегко дається журналістам інформація, що може складати комерційну таємницю.
За великим рахунком я дуже вдячний директору підприємства О. Петрук за увагу до нашої газета і терпіння у численних розмовах зі мною. І перш ніж приступити до системного викладу одержаного технологічного й економічного матеріалу, я вважаю за необхідне наголосити на тому, що публікація, яка вам зараз пропонується, повинна стати поштовхом до великої революції у кролівництві. Поки що жоден засіб масової інформації України не запропонував присадибним тваринникам надійної системи вирощення кролів без масових падежів. А ми робимо заявку саме на такий результат, послуговуючись досвідом Українського племінного кролівницького комплексу (УПКК).

СИСТЕМА МИХАЙЛОВА: ЗА ЧИ ПРОТИ?
— Анатолію Миколайовичу, —звертаюся я до головного технолога УПКК А. Павленка, — у вашій технології товарного виробництва кролятини є щось від відомої на
весь СНД системи кролівництва Михайлова? Я думаю, вам так само, як і мені, давно вже набило оскому постійне вихваляння у різних засобах масової інформації неперевершеної міні-кролеферми цього доморощеного ленінградського «академіка».
Спочатку я й сам думав, що у його запатентованій технології вирощення кроликів є щось особливе. Бо хіба ж можуть тверезомислячі люди віддавати приблизно за 200 аркушів паперу, хай навіть із ксерокопіями креслень і текстів 300 американських доларів. Та потім, ознайомившись детально з тими матеріалами, прийшов до висновку, що наших довірливих людей просто гріх не обдурювати. В усякому разі так вважають різного роду аферисти і верхогляди, що мають дар засліплювати очі наївним людям.
Якщо глибоко проаналізувати так звану систему кролівництва за Михайловим, то можна прийти до висновку, що це щось на зразок санаторію для кролів, який багаторазово збільшує витратість у цій галузі присадибного тваринництва і зводить до мінімуму кількість приплодів у кролематок за рік.
— Цілком згодний із вами. За винятком хіба що того факту, що зараз михайлівську технологію можна замовити по пошті вже за 200 гривень. І це теж дуже висока прибутковість для бізнесу, який обмежується ксерокопіюванням готових текстів та розсиланням їх поштою. Самі розсилачі професійно кролівництвом не займаються, ніяких підтверджених договорами гарантій успіху у цій справі не дають. Це така собі фінансова піраміда для заробляння грошей на повітрі чи, точніше буде сказати, на папері.
— І щоб поставити остаточну крапку у цьому питанні, яке, на мій погляд, дуже важливе, я хочу привести такий факт. У свій час, начитавшись красивих обіцянок Михайлова щодо особливого смаку вирощеної за його рецептами кролятини, відсутності інфекційних хвороб у його кроликів, надприбутковості готової продукції з його міні-ферми, я вирішив розшукати більше даних про самого автора «новаторської» технологи. Мені цікаво було знати, хто він: зоотехнік, ветеринарний лікар чи вчений сільськогосподарської науки. І яке ж було моє здивування, коли я дізнався, що за професією Михайлов - артист. Для рекламування, розповсюдження «кролячого чуда» це, можливо, й здорово. Але для поглиблення, розширення знань у фізіології кроликів - аж ніяк не годиться.
— Можливо, тому, що артист, він і намолов сім мішків гречаної вовни. Для швидкого набирання живої ваги кроленятами він обрав крупні породи: білий і сірий велетень. Тримає їх під самкою три місяці. За таких умов кролиця може дати не більше трьох приплодів за рік. Запевняє, що у його клітці, де немає запахів, де свіже повітря, вухані зовсім не хворіють інфекційними хворобами.
— Для серйозних технологів у галузі кролівництва все це просто дурниці, які не витримують ніякої критики. Як на мене, порядний дослідник цих одомашнених гризунів повинен був спочатку ознайомитися з досвідом їх вирощення у тих країнах світу, які вважаються законодавцями у цій справі. А вже потім можна братись і за раціоналізацію, за вдосконалення окремих елементів давно розробленого і поставленого на потік виробничого процесу. Це не іграшки, тут не можна обходитися приблизними даними і використовувати якісь придумані знання фізіології тварин. А Михайлов почав сам винаходити велосипед і такого напридумував. Чого варта одна його клітка, яка коштує 1000 доларів! Це скільки ж треба її використовувати, щоб повернути витрачені на неї гроші.
Можу сказати, що якби ми використовували на своєму комплексі такі клітки, то давно б уже збанкрутували.

ЗАМІТКА ДЛЯ ЧИТАЧІВ
Ви одразу навіть не зрозумієте, навіщо я так багато уваги приділив дискусії навколо кролівничої системи Михайлова. Поясню на пальцях. Або ви обираєте його розхвалену технологію і зрештою залишитеся біля розбитого корита, бо і кролі без вакцинації починають дохнути, і з прибутками нічого не виходить, і дороге обладнання не дозволяє покинути розпочату справу. Або ви повністю забуваєте про Михайлова і робите все так, як давно поставлено у цивілізованій Європі. І тоді ви повинні чітко виконувати рекомендації, що прозвучать у подальшій розповіді А. Павленка.

ЩО ПРОПОНУЄ ЄВРОПА
— Анатолію Миколайовичу, не сприйміть це запитання за образу. Та я думаю, що ви, як зрештою і я, не такий геніальний і не такий нерозумний, щоб займатися винаходами там, де вже все винайдено. Скажіть чесно, звідки ви запозичили кролівничу технологію, яка сьогодні використовується на вашому підприємстві?
— Цими вухатими і напрочуд плодючими тваринами (а для бізнесу це дуже вигідно) я захоплююся вже 12 років.

Новозеландский белый

Спочатку було аматорство, такий собі простенький присадибницький рівень. Потім у мене з'явилися спонсори-однодумці. Вирішили створити серйозне підприємство. А якщо так, то не дублювати ж нам було домашній примітив у великих масштабах. Поїхали за кордон, де ближче і доступніше — у Польщу. Потім ознайомилися з кролівництвом у Чехи.
З перших же поїздок привезли переконання, що у товарному виробництві крупні і середні за розмірами місцеві породи кролів використовувати не годиться. Весь світ масово розмножує новозеландських білих і каліфорнійських кроликів, і ми теж завезли їх із-за кордону у своє господарство.
Годилося б те саме зробити і з обладнанням. Але запитали ціну — і ахнули. Не потягнемо — дуже дорого. Тому за тими, західними зразками зробили свої креслення, і місцеві металообробники виготовили нам клітки. Мабуть, вони трохи гірші, у чомусь поступаються зарубіжним аналогам, але ж у кілька разів дешевші і набагато полегшують виконання трудомістких процесів у кролівництві.
— Як давно це було?
— Що, початок промислового кролівництва на нашому підприємстві? Не так давно — 5 років тому.
— Якщо вже ми почали розмову з матеріальної бази, то давайте уточнимо.

Калифорнийский

У вас клітки стоять під відкритим небом?
— Ні, ми віддаємо перевагу стаціонарним приміщенням. З цією метою було викуплено З корівники площею 20 на 80 метрів кожен. Ми їх відремонтували, переобладнали, встановили свої клітки, системи автопоїння, механічного видалення гною за допомогою спеціальних транспортерів.
— А що шеди, які обійшлися б вам набагато дешевше, бо це звичайнісінькі легкі накриття від опадів, вас не могли задовольнити?
На жаль, такий підхід нас не влаштовував. Із самого початку ми орієнтувалися на західний досвід, коли кролики постійно знаходяться у теплі і безперервно, у будь-яку пору року розмножуються. Для цього і потрібні були такі приміщення.
—Треба так розуміти, зимою ви ще й опалюєте свої кролятники?
— А що накажете робити? Якщо технологія передбачає оптимально комфортну температуру повітря для життєдіяльності кролів +16 градусів, то ми не допускаємо відхилень у той чи інший бік більше ніж на 2 градуси.
— Добре, до утримання тварин ми перейдемо пізніше. А поки що скажіть, як виглядають ваші клітки.
— Вони у нас одноярусні. Звичайно, можна було б використовувати і дво-, три-, чотириповерхові, але у такому разі додалося б дуже багато мороки з очищенням підлоги. А так — один поверх, одна підлога з оцинкованої металевої сітки, і кал, і сеча одразу опиняються у лотках гноєтранспортера, який розміщений під клітками. Вмикаються електродвигуни, і відходи швидко видаляються з приміщення.
— З автопоїнням теж усе зрозуміло: кролик натискає мордочкою спеціальний клапан у поїлці, і з'являється вода. А як роздаються корми?
— Можливо, вас це здивує, та ми не стали використовувати занадто дорогі системи кормороздачі. У наших клітках стоять бункерні годівниці. Це такі собі накопичувальні ємкості, у яких закладаються кормові гранули на 2-3 дні. Розкидати їх тварина не може, наступна порція висипається тільки тоді, коли з'їдається попередня. А заправляються годівниці вручну, один працівник за 2-3 години заповнює всі бункери в одному приміщенні.

0. Г0ЛУБ